«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з’їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.
Біда біду перебуде — одна мине, десять буде.
Брехень багато, а правда одна.
В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Вила гострі, а не один кінець мають.
Вип’є і з’їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.
Від великого до смішного — один крок.
Він уже сім літ на одній дудці грає.
Влітку один тиждень рік годує.
Всі за одного і один за всіх.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.
Говорить так, як три дні хліба не їв.
Дай на три дні — візьмеш злидні.
Два б’ється — третій не мішайся.
Два брати рідні, і обидва Івановичі, але один— так, а другий—дурак.
Два брехуни одної правди не скажуть.
Два дурні б’ються, а третій дивиться.
Два кметі, пан третій.
Дві невістки в хаті — два коти в мішку.
Двоє сваряться,—то винен розумний.
Де на двох вариться,— третій поживиться.
Де один панує, там сотня бідує.
Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.
День гуляє, три слабий, а на п’ятий — вихідний.
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юриста чортів триста.
До першого грому земля не розмерзається.
Добрий пан: тільки тричі в морду дав.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Дурний, як сто пудів диму.
Живи просто, проживеш років зо сто.
Жінка за три угли хату держить, а чоловік — за один.
З одного вола двох шкур не деруть.
З одної ягоди немає вигоди.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.
За одного вченого дають десять невчених.
Заробив в пана плату: з чотирьох дощок хату.
Ідеш на день — бери хліба на три дні.
Казав мак: що ти за жито, що рік не вродило, та й голоду наробило? А я не родив сім літ, а голоду ніт.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.
Ледве від сімох відгавкалась.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
На гріш амуніції, на десять амбіції.
Надувся, як півтора нещастя.
Не один пес Гривко.
Один гусак поля не витопче.
Один солдат — в полі не вояка.
Один у полі не воїн.
Один цвіт не робить вінка.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять.
Одна куля по кістках, а десять по кущах.
Одна мати вірна порада.
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одним пальцем і голки не вдержиш.
Одні очі в упряжку, а другі на пристяжку.
Одно око на нас, а друге на Кавказ.
Одно око на полицю, а друге на помийницю.
Одною рукою в долоні не заплещеш.
Оце вшив — два чоботи на одну ногу.
Оці ще з’їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки змережу, подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає —. значить, пороблено.
Пани, на трьох одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав.
Перша міна — по охоті, друга — по неволі, а третя— з плачем.
Пішли наші вгору — по два на шибеницю!
Побратим — два рази брат.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Пошли дурного, а за ним другого!
Просилися злидні на три дні, то й вигнать не можна.
Пшениця — дурниця: утрьох молотить, а одному їсти.
П’ять день не робим, а два відпочиваєм.
Раз опечешся, другий — остережешся.
Розумній голові досить дві слові.
Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.
Сало, сало, щоб ти пропало: три дні косив, три рази вкусив. Це прислів’я утворилось під час голоду, коли робили за продукти.
Семеро одного не ждуть.
Сидить-надувається, три дні в чоботи взувається.
Сім без чотирьох, та три полетіло.
Сім бід — один одвіт.
Сім верст до небес, і все пішки.
Сім літ мак не родив, і голоду не було.
Сім п’ятниць на тиждень.
Сім раз одмір, а раз одріж.
Сім років мак не родив і голоду не зробив.
Сім ятерів — ні одної риби!
Скупий, якби міг, то б два рази одно їв.
Сто баб — сто немочів.
Сто карбованців давали та тільки з кармана не виймали.
Там, де лисицею пройду, так три роки кури не несуться.
Треба йому ще сім літ свині пасти!
Три дні ходні, а до обіду празник.
Три пани, два отамани, а один підданий.
У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!»
Ходила три дні, та виходила злидні.
Хоч копійка в каптані, та на сто рублів чвані.
Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.
Хто з других кепкує, той перший заплаче.
Це такий, що за шматок кишки піде сім верст пішки.
Це той, що одним пострілом сорок сім качок б’є.
Чи пан, чи. пропав — двічі не вмирати.
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Як випадуть у травні три дощі, то вродить хліба на три роки.
Як молодим бував, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю.
Як напише один дурень, то сто розумних не розбере.
Як одна біда йде, то й другу за собою веде.
Як село, то й голо: в одній хаті мак, а в другій так.
Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить.
Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить.
