Брехати — не ціпом махати.
Брехач з мухи слона зробить.
Брехач, як деркач: усе дерчить.
Брехень багато, а правда одна.
Брехень багато, та не всі їм раді.
Брехливий собака й на вітер гавкає.
Брехливі вісті не лежать на місті.
Брехливу собаку чути здалека.
Брехнею світ держиться.
Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.
Брехні слухають, а брехунів б’ють.
Брехня — не сажа, а все таки вмаже.
Брехня любить брехунів
Брехня погана річ, а все таки її люблять.
Брехня, — що вугілля: не впече, то замаже.
Брехня, не бійка, а все таки шкода.
Брехунові не ймуть віри, коли й правду каже.
Бреше й оком не моргне.
Бреше й у землю не дивиться.
Бреше, аж гай гуде.
Бреше, аж курява встає.
Бреше, аж пальці знати.
Бреше, як вовну чеше.
Бреше, як гребінцем чеше.
Бреше, як на мертвого.
Бреше, як пише.
Бреше, як по воді бреде.
Бреше, як попова собака.
Бреше, як Сірко на вітер.
Бреше, як чеше, тільки лускотить.
Бреши, бреши, та знай кінець.
Бреши, бреши, та знай лад.
Бреши, та знай міру.
Вдача собача: не брехне, то й не дихне.
Він завжди правду каже, коли не бреше.
Він раз на рік правду каже, та й то кається.
Гадюку обійдеш, а від брехні не втечеш.
Гуде, як вітер у порожній димар.
Два брехуни одної правди не скажуть.
Дзвону багато, а правди мало.
Довго думав, та кругло й збрехав.
За погані речі треба бити в плечі.
Збреше і оком не зморгне.
Йому брехати, як собаці мух хапати.
Люди набрехали, а нам віри не ймуть.
Меле язиком, як пес хвостом.
На брехню печатки не накладають, але й грошей за неї не платять.
Нашим глазам не перший базар: гірше було та перелупали.
Не бачила оком, то не бреши язиком.
Не збрехать, так і не продать.
Не любо — не слухай, а брехать не мішай, їдять та мажуть, а нам не кажуть.
Не подививсь у святці, та бух у дзвін.
Нехай бреше, аби не вкусив.
Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по своєму перебрехала.
Пес бреше, бо співати не вміє.
Поганий дзиґар одно показує, а друге б’є.
Поневолі баба клянеться, коли бреше.
Про те не бреше, чого не видума.
Се ще вилами на воді писано, а граблями скороджено.
Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна.
Старий, як пес, а бреше, як цуценя.
Так бреше, аж вуха в’януть.
Так бреше, хоч святих винось і сам тікай.
Так плутає, що й сам кінця не знайде.
Така правда, як на вербі груші.
Така то правда, як пси траву їдять.
Тепер народ гірший прошлогоднього: прийшов звечора, а пішов утром, уже й брешуть, що ночував.
Ти ближче до діла, а вона — про білу козу.
Торохтить язиком, як об стіну горохом.
Трясе козел бородою, бо так привик змалку.
У багатослів’ї не без пустослів’я.
У брехуна язик і до вух дістає.
Хай побреше — йому легше.
Хто багато бреше, той багато божиться.
Хто уміє брехати, той уміє і красти.
Хто швидко говорить, той мало правди каже.
Це той міст, що брехунів хапа за хвіст.
Це той, що одним пострілом сорок сім качок б’є.
Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?
Чисто бреше — і віяти не треба.
Я тебе (брехуна) виведу на чисту воду.
Язик мій — ворог мій: що не скажу, то всі й кажуть, що брешу.
Як маєш збрехати, то краще змовчати.
Як не брехне, так не дихне.
Як подивишся, то всі люди брешуть: одні ми тільки правди не кажемо.
Як ступне, так і збрехне.