Бий свій свого, щоб чужий боявся.
Бийся й лайся, а про мир слово оставляй.
Бить так бить, а не бить, так нічого й рук пачкать.
Бить—не б’є, а тільки острашку дає.
Бійка була не мала: обірвали чуби до гола.
Бійка до добра не приводить.
Бійкою правий не будеш.
В бійці багатий береже пику, а вбогий одежу.
Від лайки люди не линяють.
Голову любить, а чуба їй рве.
Дали на пам’ять, що й до нових віників не забуде.
Два б’ється — третій не мішайся.
Два дурні б’ються, а третій дивиться.
Добре того бить, що плаче, а вчить, що слуха
Жалко кулака на такого дурака.
З ким поб’юся, з тим і помирюся
За коси руками та в бік кулаками.
Засвітили лихтарі під обома очима.
Кішки гризуться — мишам привілля.
Коли йдеш у бійку, то не думай про чуба.
Крови кров’ю не змиєш.
Лайка — не смола, а сажі родичка: не пристане, так запачкае.
Лайка — не чад: голова не болить.
Лайка не бійка: в боку не болить.
Лай-лай, кінець буде.
Лаяний — не битий: спина не болить
Лаятись і кожна собака уміє.
Легко того бить, хто не борониться.
Люба розмова, як з кобилою в болоті.
Не кажучи нічого — прямо в пику.
Не лайся ні з ким, так гарний будеш усім.
Не силою треба боротися, а умінням.
Огорошив, що й на ногах не встояв.
Після бійки кулаками не махають.
Полає, не поб’є, — синяків не буде.
Получив оладок на всю щоку.
Попався той, що кусався.
Просимо — їмо, а як прийдеться, то й в лоб дамо.
Прости, мене, моя мила, що ти мене била.
Пустився в бійку —чуба не жалій.
Сварка чоловіка з жінкою — літній дощ.
Свій із своїм б’ється, чужий не мішайся.
Свої собаки гризуться, чужа не мішайсь.
Свої собаки погризуться й помиряться.
Так б’ють, що й плакать не дають.
Треба було вдарити дурака, та жаль кулака.
Ударив, як муха крилом зачепила.
Хто кого любить, той того й лупить.
Худий мир лучче доброї сварки.
Чим лаяться, краще зібратись та побитись.
Чоловік із жінкою б’ється, а під одно рядно спати кладеться.
Чоловік із жінкою мирну п’ють на постелі.
Чужу бороду скубти — своя не ціла буде.
Що за шум, а бійки немає.
Щолчком починається, а кулаком кінчається.
