Бач, нас не слухав,—і тиждень спину чухав.
Відхорую, але не подарую,
Він уже сім літ на одній дудці грає.
Вперся, як на пень заїхав.
Говори до гори, а гора — горою.
Говори до нього — як горохом об стінку.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Держиться, як воша кожуха: хто що не кажи — не слуха.
Держиться, як реп’ях кожуха.
Затявсь у волову шкуру.
Зроблю, як рак свисне.
І знов за рибу гроші!
Їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка».
Катерина Дем’яну не попустить бур’яну.
Катерина та Дем’ян посварились за бур’ян.
Кого слово не бере, то хоч шкуру здери, а він своє.
Кругом їздили: саньми й возом зачіпали, а він —як пень.
Масти Федя медом, а Федь усе Федем!
На мені покатається, як на їжаку,
На, бісе, груш, та мене не руш!
Найшла коса на камінь.
Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!
Не такі його гладили, та й то не поладили.
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Нехай книш, аби не паляниця.
Ні, дяче, не буде іначе!
Один до ліса, другий до біса.
Отак: той у ріпу, той — у мак.
Посадить його на лопату та й винести за хату.
Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху.
Риється, як жук у навозі.
Се таке, що не уступить ні кінному, ні пішому.
Сказав, як гвіздка забив.
Сказав, як одрізав.
Сказав, як сокирою одрубав!
Став, як окунь проти води.
Ти його хрести, ти його святи, а воно в болото лізе.
Ти йому — «гарбузи», а він тобі — «луб’я»!
Ти йому — «стрижене», він тобі — «голене»,
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
Ти йому про Тараса, а він — півтораста.
Ти йому—стрижене, а він тобі — смалене.
Уперся та й став, як поперек горла кістка.
Уперся як віл на снізку. Частина ярма.
Уперся, як бик.
Уперся, як віл на налигачі.
Уперся, як віл у нові ворота.
Уперся, як кілок в тин.
Уперта коза вовку користь.
Упертий гірше свині.
Упертий, хоч черепком вухо ріж!
Упертий, як пень: хоч дрова на йому коли.
Упертий, як цап.
Упрямий, — що дурний: ні богові свічка, ні чортові кочерга.
Хоч гавкай на нього,— нічого не вдієш.
Хоч кіл на голові теши, а він своє.
Хоч кілка на голові теши, а він своє.
Хоч насподі лежатиму, а в вічі плюватиму.
Хоч піду до їх, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл, хоч сяду за стіл, та не буду їсти!
Хто в ліс, а хто — по дрова.
Хто із ступою, а я з товкачем.
Хто про Хому, а він про Ярему.
Що скаже,— неначе зв’яже.
Як тягли ведмедя до меду, то урвали вуха а як від меду, то урвали хвоста.
