Був би ліс, а сокира буде.
В своїй хаті легше й умирати.
В чужій коморі овець не розплодиш.
В чужій стороні і весна негарна.
В чужій хаті – тріска б’є.
В чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не замічає.
Вдома і солома їдома.
Вдома і стіни гріють.
Візнику мало, а коняці хватить.
Всяк хоче взять, а ніхто не хоче дать.
Всяка птиця своїм голосом співа.
Всякий клопоче, собі добра хоче.
Гарна мама, та не наша.
Де не є добре, а вдома краще.
Де рідний край, там і рай.
Де своє найшов, там його і взяв.
Дзвін людей до церкви склика, а сам в ній ніколи не бува.
Добре тому, хто в своєму дому.
Єсть квас, та не для вас.
З рідної сторони і ворона мила.
З своєї печі й дим не чадить.
З чужого воза, хоч серед калюжі вставай.
З чужого добра не здобудеш двора.
За рідною землею і в небі скучно.
За чуже добро вилізе ребро.
Знай, бабо, своє криве веретено.
І миша в свою норку несе корку.
Із своєї печі і дим не гіркий.
Кожен край має свій звичай.
Кожна травичка на своєму корені росте.
Кожному мила своя сторона.
Кожному птаху своє гніздо миле.
Коли кінь та не мій, то нехай його й вовк іззість.
Краще своє латане, ніж чуже хапане.
Краще своє латане, чим чуже хапане.
Купи та й лупи.
Ліпше своє мале, ніж чуже велике.
Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.
Люблю тебе, та не так, як себе.
Людина без вітчизни, як соловей без пісні
На чужому коні не наїздишся, на чужому добрі не нахвастаєшся.
На чужий коровай очей не поривай, а раніш уставай, та свій затівай.
На нав’язуйся у чужий монастир із своїм уставом.
На своїй клячі, куди схочу, туди й скачу,
На своїм коні, як хочу, так і скачу.
На чужий коровай очей не поривай, а про свій дбай.
На чужий кусок не роззявляй роток.
На чужині, як у домовині.
На чужому коневі далеко не поїдеш.
На чужому коневі не наїздишся.
На що вороні великі розговори, коли вона знає своє кар.
Нажите махом піде прахом.
Не сідай під чужий тин, а сідай під свій, хоч і в жаливу.
Не бери чужого, не бійся нікого.
Не бери, де не поклав.
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе.
Не міряй всього на свій аршин.
Не надійся, Роман, на чужий карман, а раніш вставай та свій наживай.
Не найшов у себе,—не шукай і в других.
Не твоя чашка, не тобі й пить.
Не точи зубки на чужі куски, а свої май, тоді й кусай.
Нема в світі, як своя країна!
Пізнай самого себе і цього буде досить для тебе.
По чужих карманах не шукай, а в свої дбай.
Попав у стайню, лай — не лай, а хвостом виляй.
Рідна земля і в жмені мила.
Ріж, лови чужу кобилу, аби моєї вівці не займав.
Рука хоч крива, та собі гарба.
Свій дзвін: як хочу, так і дзвоню.
Свій хліб лучше чужого калача.
Свого не забувай, а чужого не займай.
Свої каміння: як хочу, так і мелю.
Свої люди не татари, не дадуть загибати.
Свою клячу, як хочу, так і морочу.
Своя рогіжка, краще чужого килима.
Своя рука, тільки до себе й тягне.
Своя сорочка найближче до тіла.
Своя хата — своя воля.
Своя шапка: як схочу, так і надіну.
Скільки світа—стільки дива.
У кого свербить, той і чухається.
У своїм болоті й жаба співає.
У своїм гнізді і ворона яструбові очі виклює.
У чужий ставок не кидай неводок.
Удавись (повісься) де хоч, аби не в нашому дворі.
Хоч чорта нуздай, а мене не займай.
Хто далеко дивиться, той під носом не бачить.
Хто за чим ходить, те й знайде.
Хто на чому сидить, той того й глядить.
Це не нашого поля ягода.
Чиє поле, того й воля.
Чий берег, того й риба.
Чий корень, того й плід.
Чий ліс, того й пень.
Чия гребля, того і став.
Чужа копійка карман палить.
Чужа хата — гірка каша.
Чужа хата такая, як свекруха лихая.
Чуже добро в користь не йде.
Чуже переступи, та не займи.
Чужий кожух не гріє.
Чужий кусок дере роток.
Чужий хлівець не намножить овець.
Чужими руками легко й жар загрібати.
Чужого візьмеш жменю, а свого оддаси пригорщу.
Чужого не бери, а свого не попусти
Чужого не візьми, своє не попусти.
Чужого не гарбай, а свого не розкидай.
Чужого не займай, та й свого поганого не кидай.
Шукай собі прибилі, а другому не бажай погибелі.
Що город, то норов.
Що інша хатка, то інша гадка.
Що інше сільце, то інше слівце.
Який їхав, такого й на воза взяв.
