Або волю здобути, або дома не бути.
Буде й на нашій вулиці празник.
Будуть пани дутися, поки полопаються.
Ведмідь який, а й йому кільце вправляють.
Віділлються вовкові овечі сльози!
Діждемо пори, що й ми вилізем з нори!
Діждемо пори, що й пани злізуть з гори!
З пана не буде правдивого отамана!
За панське гріха нема.
За праве діло стій сміло!
Загляне сонце і в наше віконце.
І за морем люди б’ються з горем.
І собаці своєї хати хочеться.
Катюзі буде по заслузі.
Кому крутиться, тому й мелеться.
Лихо не мовчить!
Любиш горішки, люби й насмішки.
Любиш їздить, люби й саночки возить.
Людська кривда панам боком вилізе!
Милость велика, та не стоїть вона лика.
На всяку гадину — своя рогатина.
На панську мудрість мужицька хитрість.
На те й лихо, щоб з ним битись!
Не бити гадюки — не взяти у руки!
Не в багатстві сила, а в чорних руках.
Не все котові масниця, прийде й великий піст.
Не страшне бідному горе, як щуці море.
Не так воно зробиться, як панам хочеться!
Не шукай долі, а волі.
Носив вовк овець — понесуть і вовка.
Нужда закон ломить.
От тобі хомут і дуга — тобі я більше не слуга.
Побий того, боже, в кого багацько грошей!
Правда кривду переважить!
Прийде на пса мороз.
Присягаю зеленому гаю: як гай розів’ється, служба минеться.
Слухай, як пан каже, а роби, як сам знаєш.
Співатиме півень. чи ні, а день буде.
У пана брать — своє вертать.
Хвали жито у копні, а пана в труні.
Хоч долі, аби на волі.
Хоч спина гола, аби своя воля.
Хто ся боре — тому не горе.
Що панська хвороба, що наше здоров’я.
Що посієш, те й пожнеш.
