Від великого до смішного — один крок.
Вмій пожартувати, та знай, коли перестати.
Вона тоді вінчатиметься, як собаки линятимуть, а ложки гулятимуть.
Жаба у рака гніздо одбила.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застряла.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
Жартуй, та знай міру.
З жарту часом і біда буває.
За морем тепліш, а в нас веселіш.
Квітчасті ворота, нові собаки, солом’яні вікна і покрився волоком.
Комар парубкові ногу віддавив.
Курочка бичка родила, порося крашанку знесло.
На дубові свиня гніздо звила, а вівця прийшла та крашанку знесла.
Ой біди наробив — щуку з яєць зігнав.
Побачив, що на качках озеро плаває.
Тоді це буде, як у полі рак свисне.
Хто в суботу сміється, в неділю плакать буде.
Хто сміється, тому не минеться.
Показати коментарі