Баба з кованим носом.
Безрогий віл і ґулею б’є.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків.
Будь сердитий — прокленуть; будь же добрий — проглинуть.
Від погляду молоко кисне.
Від чорта хрестом, від свині кописткою, а від злого чоловіка нічим.
Вільно собаці й на владику гавкать.
Він тебе і в ложці втопить.
Гадюка як не вкусить, то засичить.
Гнів людину сушить.
Гол, як сокол, а гострий, як бритва.
Двоє сваряться,—то винен розумний.
Дивиться, як собака на висівки.
Дивиться, як чорт на попа.
Добрий, як баранчик, а пововчому виє.
Дома казиться, а в людей з ума сходить.
Драчливий півень ситий не буває.
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.
Жив би й тихо, та від людей лихо.
Жив собакою, і околів псом.
Живуть, як собака з кішкою.
За волоса, та на небеса.
За лучинку знайде причинку.
Зверху святий та божий, а в середині на чорта похожий.
З’їв би, не посоливши.
Зла іскра поле спалить і сама згине.
Зле, як зінське щеня.
Злий плаче од злості, а добрий од радості.
Злості повні кості.
Кібчик птичка невеличка, та пазури гострі.
Коли той день прийде, що в тебе серце трісне.
Ладять, як собака з кішкою.
Лайка не дим, очей не поїсть.
Лайка не смола, а сажі рідня, хоч не пристає, так замаже
Лаяться-лайся, а рукам волі не давай.
Ледве від сімох відгавкалась.
Людина сердита, що посудина розбита.
Молоді лаються-тішаться, а старі лаються-бісяться.
На зло мамці хай ніс відмерзне.
На зло моїй жінці нехай мене б’ють.
На сердитих воду возять.
Надувся, як півтора нещастя.
Надувся, як сич на мороз.
Не з доброї муки зліплений.
Не клади в рот руки без рукавиці, бо відкусить.
Не сердься, бо печінка лопне.
Ну й сердитий, мабуть на молодику родився.
Ну й тиха: постав на воротях і гони череду — не піде!
Очі грають, а зуби скакають.
По парі пізнати, чим серце кипить.
Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.
Пушить його на чім світ стоїть.
Розпорощалась, як квочка на яйцях.
Сам на ладан дише, а на другого яму копа.
Сам себе раз у рік любить.
Сама б собі на це їсти не дала.
Сердите не буває сите.
Сердите, аж у роті чорно.
Сердиться та дметься, — то в нас так ведеться.
Сердиться та дметься, дума, що минеться.
Сердиться, ніби йому пес ковбасу з’їв.
Сердиться, ніби я йому батька вкрав.
Сердиться, що не тим боком корова почухалась.
Серце з перцем, а душа з часником.
Серцем города не візьмеш.
Словом, як листом, стеле, а ділом, як голками, коле.
Словці з маслом, та думка чортова.
У кого багато серця, з того мало толку.
У сердитого й коліна гострі.
У сердитого й серце дурне.
Хоч розірвався, а не піддався.
Хоч сам голий піду, але й тебе як бубон пущу.
Хто з великим сердцем, нехай їсть борщ із перцем.
Хто кого поза очі лає, той того й боїться.
Хто часто сердиться, той скоро вмре.
Чорта не бійся, а від лихого чоловіка тікай.
Шаленая муха вкусила за вухо.
Щолчками починається, а кулаками кінчається.
Ядзя з пекла родом.
Як гляне, так і ліс в’яне.
Якби міг, то в ложці води утопив би.
Якби на кропиву не мороз, вона б іще жалила.
Якби свині роги, весь мир переколола б.
