Багато бог чує, та не все бачить.
Бог знає, кого на розплід покинуть.
Бог не попустить,— свиня не з`їсть.
Бог нитки сучить, як жінка пряде.
Бог терпів, та нам не велів.
Бог то бог, та не будь і сам плох.
Богу молись, а до берега гребись, бо втонеш.
Богу молись, а сам трудись, бо зголоду здохнеш.
Дай боже, хліба-солі: всього вдоволі.
Дай, боже, з розумним знайти й загубить.
Дай, боже, здоров’я повен живіт.
Дай, боже, тобі повні груди здоров’я, щоб нікуди було й дихати.
Дай, боже, щоб наші вороги рачки лазили.
Де просто, там ангелів зо сто, а де мудро — там і без них обійдеться.
За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере.
Змилувався бог над раком, дав йому очі, та не там де треба.
Кажи: господи, подай, а сам руками хапай.
Коли бог розуму не дав, так руками не махай.
На бога надійся, а сам не зівай.
На щирого бог посилає гостя, а на скупого — злодія.
На язиці бог, а в душі чорт.
Пошли, господи, з неба, чого кому треба.
Святий та божий —на чорта схожий.
Сотворив бог три зла: чорта, бабу та козла.
Тоді бог дасть, як сам заробиш.
У піст м’яса не їсть, а людьми закушує.
Як не дасть бог смерти, то не візьмуть і черти.
Який бог помочив, той його й висушив.
