Варвара ночі ввірвала, а дня приточила.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де верба, там вода.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
До першого грому земля не розмерзається.
Зима без снігу — літо без хліба.
Коли квітень з водою, то травень з травою.
Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Май холодний — рік хлібородний.
На Іллі до обіду літо, а після обіду — осінь.
Покрова землю листом покрива.
Прийде тиждень вербовий, бери віз у дорогу дубовий.
Прийшла Покрова — сиди, чумак, дома.
Синиця пищить — зиму віщить.
Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба врожай!
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай!
Тоді просо засівається, як глухий дуб розвиваеться.
Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
Як риба ся ловить, то хліб ся не родить.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
