Аби люди, а піп буде.
Безмен не попова душа — не одурить.
Бог то бог, та не будь і сам плох.
В попа здачі, а в кравця остачі не питай.
В середу постила, а кобилу вкрала.
Говіє, а у рот віє.
Добре жити попам та котам.
Дурний піп — дурна його молитва.
Заїла попа грамота.
Знехотя піп порося з’їв.
І в соборних попів не без клопів.
І злодій просить бога, щоб украсти.
Коли б то можна бути зимою котом, літом пастухом, а на великдень попом.
На бога покладайся, а розуму тримайся.
Напали, як чорти на попа.
Не все до бога — треба й до розуму свого.
Нема нікому так добре на світі, як попові та котові.
Обернися, порося, на карася!
Паки і паки порвали попа собаки, а якби не дячки, порвали б на клочки.
Піп з кадилом, а чорт з тютюном.
Піп та дяк звикли на дурняк.
Піп та півень і не ївши співають.
Піп тричі вінчається, а жінка одна.
Піп у дзвін, а чорт в калатало.
Піп у приході,— що вареник у маслі.
Піп умре — попадя в старці; попадя умре — піп у ченці.
Піп хоче великого приходу, а сам жде хоч би хто скоріше вмер.
По попові дзвонять, а попадю з села гонять.
Попа вівтарем не лякай.
Попа та дурака в передній куток сажають.
Попівські жнива, як земля нежива —у великий піст. У піст попам великий дохід від тих, що говіють.
Попівські очі та вовчий рот—бездонна яма.
Попові раз оженись, а на увесь вік закайся.
Стали були до вечерні дзвонить, та попадя не велить.
Такий світ настав, що й піп засвистав.
Хватився монах, коли смерть в головах.
Що нам не мило, те попові в кадило.
Що піп, що кіт — одно: той годується з людей, а той з мишей.
Що попові, що котові — живуха одна.
Який піп, така його й молитва.
Якій піп, така й парафія.
