І холодно, і голодно, і додому далеко.
Найнявся, як продався.
3 розкоші не йдуть в міхоноші.
Аби шия — ярмо буде.
Безрідному бурлаці, як собаці.
Був на бувалицях, знає, що кий, що палиця.
Бурлак сам горить, як свічка: як до роботи, як до охоти.
Бурлак як сирота: коли біла сорочка, тоді і свято.
Б’ють, а плакать не дають.
Вертиться, як муха в окропі.
Всього буває на віку: і по спині, і по боку.
Ганяють, як зайця.
Гриць за волами, Гриць і за дровами.
Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч надалі держи.
Де м’яко стелять, там твердо спать.
До їдіння, паночку, бий, а до роботи не силуй.
Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.
Добре найнявся: дають ранком води, а ввечері і пити.
Доля чумацька гірка і щастя щербате.
З поклонів як не згорбатієш, але й не забагатієш.
З хазяйської правди наймитові очі лізуть.
За свій труд попав у хомут.
За чужою роботою й світа не бачиш,
І сюди Микита і сюди Улита.
На чужій стороночці поклонишся і вороночці.
На чужому полі не матимеш волі.
Наймають до телят, а роби, що велять.
Наймися, наймитку, в мене, а я у попа — для луччої харчі.
Наймит не по своїй волі служить.
Наймитові з хазяїном не брататися.
Не вжалієш батька в наймах, як найнявся,— нехай служить.
Не довернешся — б’ють, перевернешся — б’ють.
Не літа зсушили тіло, а від праці помарніло.
Нема гірше, як бурлаці: куди попхнуть.
Нестатки гонять з хатки.
Ні хліба, ні солі, і сам бурлак у неволі.
Ой матінко-зірко, служить панам гірко.
Побила лиха година, ота чужа нива та позичений серп.
Розживемся, як у пастухи наймемся.
Скільки, кобило, не скачи, а в хомуті прийдеться буть.
Служив у дуки — натерпівся муки.
Така честь, як собаці в ярмарок: або всюди ганяють, або хазяїн до воза прив’яже.
Усе готово, тільки хомут надіть.
Хлібом кормлять, а стеблом очі колять.
Хто везе, того й поганяють.
Хто мусить, той і камінь укусить.
Хто у службі не бував, той горя не видав.
