Бачили очі, що купували: їжте хоч повилазьте.
Були у кози роги, та стерлися.
Було, та загуло.
Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали!
Виміняв шило на швайку.
Воно б дуже добре, та нікуди не годиться.
Всі кузні обходив і не кувавши повернувся.
Втікав од вовка, а попав на ведмедя.
Ганяють, як солоного зайця.
Голка в стіжок упала, пиши—пропала.
Гоп! Та й по самі тпруті в кропиві.
Де наше не пропадало.
Де тонко, там ще й рветься.
Еге! Побігли вже кози в лози!
Жаль, та не дуже; плакала б, та не хочеться.
З великої хмари — малий дощ.
З вогню та в полум’я.
З калюжі в болото.
З чим прийдеш, з тим і підеш.
З чим прийшов, з тим пішов.
Зав’яз у боргах, як собака у тину.
Заліз, як муха в патоку.
Зарилось, як свиня у гній.
Заробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев’ять на плечах баби побили.
Засохне, як на собаці.
Звідки прийшло, туди й пішло.
З-під ринви та на дощ.
І в соборній плащаниці бувають блощиці.
Ключі в кармані, а клуня згоріла.
Коли б було раньше прийшов, то був би з хвостом знайшов.
Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.
Круто взяв, та не туди попав.
Куди не кинь — клин!
Минулася котові масииця.
На битій дорозі трава не росте.
На вітер надіятись, без мелива буть.
На жито орали, а й гречки не мали,
На що було вмиватися, коли нема з ким цілуватися.
Набрав, як борщу на шило.
Наївся, як кіт качалки.
Напасть на гладкій дорозі здибле.
Наряди свиню в серги, а вона преться в навоз.
Не в тім справа, що ззіла, а в тім, що нам не дала.
Не вдалось по коню — поганяй по оглоблі.
Не дивись, що забродивсь, аби халяв не покаляв та штанів не згубив.
Не плач, як загубиш; не радій, як знайдеш.
Не стало тії курочки, що несла золоті яєчка.
Не так шкода, як невигода.
Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.
Не тужи за бабою, дівка буде.
Не хоче коза на базар, так ведуть!
Не шкода впасти, аби з доброго коня.
Ніхто тебе в петлю не тяг: сам в неї вліз.
Од напасті не пропасти.
Опарився, як муха на окропі.
Перевівся на руді миші.
Перевівся на циганський: пшик.
Переплив море, а в калюжі втопився.
Піймав облизня.
Пішов без підошов.
Пішов по шерсть, а вернувся сам острижений.
Плив – плив, та при березі й втопився.
Плив, плив, а при березі втопився.
Плюснуло, луснуло та й нема.
По бороді текло, а в рот не попало.
Погнався за зайцем — та коневі голову зламав.
Поживився, як пес макогоном.
Поживився, як Сірко паскою.
Поминай, як звали.
Попав, як курка в борщ.
Прийшлась ложка до рота, та їсти чорт ма чого.
Прийшли й узяли: поминай як звали.
Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано — так не дано.
Прийшов по хвилі — вже й миски помили.
Прожав, як Сірко в базарі.
Пропав карбованець ні за копійку.
Пропав ні за нюх табаки.
Пропав ні за цапову душу.
Пропав, як камінь у воду.
Пропав, як собака в ярмарку.
Рідний ти батько, тільки не своїм дітям.
Сама себе раба б’є, коли погано жне.
Сів, як на льоду.
Сів, як рак на мілкому.
Сім ятерів — ні одної риби!
Смішки з бабиної кішки, а як своя здохне?
Сподівався дід меду, та й без вечері ліг спать
Така-сяка напасть, а спати не дасть.
Торгувала кирпичом, а зосталась ні при чом.
Торох — горох, змолотили — квасоля.
Трапилося раз на віку бобове зерно курці ї тим удавилась.
Три дні ходні, а до обіду празник.
У людей і долото голить, а у нас і бритва не бере.
Узяв чорт Івася, нехай бере й колиску.
Упав у гаразд, як муха в сметану.
Упав у гаразд, як сливка в болото.
Ускочив, як жаба в жар.
Ухопив місяця зубами!
Хватив шилом патоки.
Ходив три дні, приніс злидні.
Ходив три дні, та виходив злидні.
Хоч в лоб, хоч по лобові.
Хоч плач не плач, а вийшло, як бач.
Хто міняє, той не має.
Чим дальше в ліс,— тим більше дров.
Чоловік — не сонце: всіх не обігріє.
Чоловік без пригоди не проживе.
Шкуру пропив, а вовк у лісі.
Щастить, як утопленому,
Що з воза впало, те пропало.
Як корова язиком злизала.
Як не наївся, то не налижешся.
Як пішла пішаком, так і прийшла з порожнім мішком.
Який дідько печений, такий варений.
