Був у Римі, та й папи римського не бачив.
Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.
Винувата діжа, що не смакує їжа!
Вміла готувати, та не вміла подавати.
Воно б добре, та нікуди не годиться.
Все ж таки ми! Хоч вовки коня з’їли, так ми воза не дали.
Господиня: три городи — одна диня.
Де вже нашому теляті та вовка піймати!
Де не повернеться, золоті верби ростуть.
З його помочі, як з осики груш!
З неба зорі хватає, а під носом не бачить.
За вкус не берусь, а гаряче буде.
За деревами й лісу не бачить.
Забив, як ведмедя жолудь.
Замкнув вовка межи вівцї — нехай тюрму знає!
Заробила Гадка бісового батька.
Заспівав, як порося у тину.
Здібний, як віл до карети.
Знайшов сокирку під лавкою.
Зробив — на собаку мале, на кішку — велике.
Зробив з дуба шпичку.
Зробив з лемеша пшик.
І злодія не було, а батька вкрадено.
І хліб пекти, й по телята йти, коли б мені, господи, Василя знайти!
І шити, й варити і завтра великдень!
Їж, Левко, хоч і глевко.
Казала Настя, як удасться.
Казна-що і збоку бантик.
Купив хрону до лимону.
Курам на сміх.
Лучив ворону, попав у корову.
Лясь батогом по воді: чи смуг не знати?
Молов батько невіяне, пекла мати несіяне.
На коні їде ї коня шукає.
Не варт і на віхоть.
Не варт і печеної цибулі.
Не може по конях, то по голоблях.
Ні бе, ні ме, ні кукуріку.
Ні богові молитва, ні чортові пісня.
Ні богові свічка, ні чортові кочерга.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні в хомут, ні на козли.
Ні врізать, ні доточить.
Ні дать, ні взять, ні покинуть.
Ні до ладу, ні до прикладу.
Ні до ліса, ні до біса.
Ні з губи мови, ні з носа вітру.
Ні попові, ні наймитові.
Ні пришити, ні приліпити,
Ні риба, ні м’ясо — і в раки не годиться.
Ні риба, ні м’ясо, а щось наче гриб!
Ні сюди Микита, ні туди Микита.
Ні те, ні се.
Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.
Оглядівся, наївся!
Одірви, покинь — і не знайдеш.
Ой, ґвалт! Сам в хаті — не дам ради кошеняті!
Опустив вуха, як лопух на дощ.
От вам Лука рукавиці за пазухою, а він їх шука.
От що вийшло: ні тарантас, ні дишло.
Оце вшив — два чоботи на одну ногу.
Писав писака, що не розбере й собака.
Пішов на комара з дрючком, а на вовка а швайкою.
По морю плавав, а води не бачив.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Помічник, як коневі заєць.
Попав пальцем в небо.
Попав пальцем у небо, аж бемкнуло.
Попав пальцем у ніс, колупай далі.
Потрібний, як діра в мості.
Приший кобилі хвіст.
Проміняв бика на індика.
Сидить, надувається, вперед п’ятами озувається.
Смачне, хоч на собак вилий.
Сопе, як ковальський міх.
Спекла Луця, що не їсть і цюця.
Спритний, як ведмідь до горобців.
Стільки з його користі, як з чорта смальцю!
Стовкла воду в ступі!
Так до діла, як свиня штани наділа.
Такий хліб удався — закалець на палець.
Танцює, як цап на льоду.
То мучиці, то водиці, аж доки з горшка не вилізло.
Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.
Товчеться, як Марко по пеклу, а все без толку.
Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса.
Тютя з полив’яним носом.
Удалося, як Солосі.
Хату обдирає та сіни лагодить.
Химка — хазяйка, тільки лопати нема.
Хліб такий, що кіт за шкурку би сховався.
Хотів по поліну, та втяв по коліну.
Хотів, минути пень, та й наїхав на колоду.
Хоч кобилу вовки з’їли, так голоблі цілі, їде роззява прямо голоблею в рот!
Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!
Хто діло робить, а він гав ловить.
Хто розбере, того й буде.
Чи не діло учинив: чи на свиню хомут надів.
Чи так, чи не так, а не буде з риби рак!
Шиє та поре, та все ниткам горе.
Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Щось не те, що мете, а те, що віє.
Як галушки з попелу.
Як з клоччя батіг.
Як з собачого хвоста сито.
Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!
Як коня вкрали, він стайню замкнув.
