Аби мед, а мухи налізуть.
Безличний, як попів Гриць.
Велика диковина, що свиня не кована!
Всі люди, як люди, а один чорт попався.
Вчепився, як рак.
Глухого лають, а він каже: до церкви дзвонять.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Дай волі на ніготь, а він візьме на лікоть.
Дай йому хоч торбу з пирогами, хоч чорта з рогами— все одно.
Є квас, та не для вас!
З поганої трави не буде доброго сіна.
З себе шкуру віддам, тільки пропади ти з нею.
Заберіть його геть із одежею!
Заліз у чужу солому, ще й шелестить!
Звабиш калачем — не одженеш і бичем.
Зріє виноградина не для тебе, дядино!
Їсть, як їржа залізо.
Йому як з гуски вода.
Коли б свині крила, вона б і небо зрила.
Кому, кому, а куцому — зась!
Комусь ніяково, а йому однаково!
Кричить, ніби-то чорт з його лико дере.
Куди ти вбрався на стіл з постолами!
Куме Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають.
Лізе, як оса в вічі.
На людях Ілля, а вдома свиня.
Наткнувся рилом на кулак.
Натягни, боже, на кисіль шкурку, поки мати з церкви прийдуть.
Нахабу б’ють по нюху, а не помагає, то й по вуху.
Не будь тим, що ворота підкидає.
Не будь тим, що лізе в тин.
Не будь тим, що моркву риє.
Не будь тією людиною, що догори щетиною!
Не випхано, так виведено.
Не для Гриця паляниця!
Не для пса ковбаса!
Не за тебе п’ють, не кажи й здоров.
Не лізь наперед батька в пекло.
Не літай, вороно, у чужі хороми.
Не стій наді мною, як чорт над душею.
Ні стиду, ні совісті.
Од свинячого полку не буде толку.
Ось де шапка, он де двері!
Перше ти мене повози, а потім я на тобі покатаюсь.
Пішов би й далі, аби тільки дали.
Поганому виду нема стиду.
Подай палець, а за руку я й сам візьму!
Подобався кобилі ремінний батіг.
Позичив у Сірка очей, та й у хату, здоров.
Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл.
Привикла собака за возом, то й за саньми біжить.
Прилип, як шевська смола до чобота.
Прип’явся, як реп’ях до кожуха!
Пристав, як лист у парній (бані).
Пристає, як муха на сон грядущий.
Просили на дорозі, щоб не був на порозі.
Проситься на берег, а лізе в воду.
Пусти свиню за стіл, а вона лізе й на стіл.
Свині на городі одна честь: поліно.
Свиня літала б — та неба не бачить.
Свиня полудня не знає.
Свиня тільки рило просуне, тоді вже й сама пролізе.
Свинячі очі болота не бояться.
Стид хоч і не дим, а очі виїсть.
Сьогодні не празник, а ти нам не вказник.
Так просили, так не пускали!
Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся!
Ти йому плюй межи очі, а він каже дощ іде!
Ти йому по-свійськи, він тобі по-свинськи.
Ти од його спиною, а воно до тебе рилом.
У Сірка очей позичив, та й байдуже!
Умів украсти, умій і очима лупать!
Унадився, як свиня в моркву.
Хоч і по-свинськи, зате здорово!
Це ти не в ті озувся.
Язиком — «ось я», а на ділі — свиня.
Як мед, так і ложкою.
Яка совість, така й честь.
