Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.
Горілка —не дівка, а мачуха не мати.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Зимою сонце як мачуха, світить та не гріє.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить.
Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.
Мачуха — не мати.
Мачуха гладить за шерстю, а виходить проти шерсті.
Мачуха низько замахує, а боляче б’є, а рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Мачуха пасинку на волю дала: хоч голий ходи, хоч льолю купи.
Мачушине добро — як зимне тепло.
Мачушине словце—що зимне сонце: воно хоч і світить, а не гріє і буйним вітром од його віє; а рідної матері словце, як літне сонце: хоч хмарненьке, а все таки від його тепленько.
Рідна країна — мати, а чужа — мачуха.
Таке сонце, як у мачухи серце.
Тепло, тепло, та не літо; добра мачуха, та не мати.
У дорозі все трапляється: коли мати, а коли мачуха.
У мачухи прямі очі, а дивиться косо.
