В гості ходить, треба й до себе водить.
В гостях добре жить, як не заставлять робить.
В гостях добре пити й їсти, а вдома спати.
В гостях добре, а дома ще краще.
Вип’єм, гостю, до дна, щоб не було ворогам добра.
Гарний гість, що не багато їсть.
Гарні гості до трьох день.
Гість — невільник, що скажуть, те й роби.
Гість — невільник: де посадять, там і сиди, а хазяїн—як чирьок, де схоче, там і сяде.
Гість мало гостить, а багато бачить.
Гість, як невільник: де посадять там і сидить.
Гості вже посходились, а ложки ще на миснику.
Гостю налив чарочку, а сам внпив парочку.
Гостю, що поставлять, те й їж.
І гості не знали, як хазяїна звали.
Іди в гості сміло, як не жде дома діло.
На проханого гостя багато треба.
Невчасні гості, гірше татар.
Незвані гості — їдять кості.
От погостював — насилу з душею вирвався.
Перший день гість—золото; на другий — мідь, а на третій додому їдь.
Поїхав би в гості, та люди не кличуть.
Поїхав погостювать, а прийшлось горювать.
Празники — вантажники: скрізь повно.
Свято йде, за собою й гостей веде.
Так угостили, що голим (голодним) до дому вернувся.
Так просили, так просили, та не пускали, а я таки вдерся.
Той не піде в гості, в кого болять кості.
Тут мені раді, а там мене ждуть.
У гостях не пить, хазяїна не любить.
Хоч мене в гості не зовуть, так я знаю де живуть.
Хочеш бути п’яний, сідай біля хазяїна, а хочеш наїстись,— сідай біля хазяйки.
Хто в гості не їздить, до себе не зве, той недобрим сливе.
Хто гостям радий, той раніш сам буде п’яний.
Як часто за шапку береться, так не скоро піде.
Які гості, така їм і честь.
Які гості, таке і вгощення.
