Аби що до губи — будуть їсти зуби.
Багато два грибки в борщ.
Багач не відає, що бідний обідає.
Байдуже паска, аби порося.
Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає!
Бідак – живе обачно: раз на день їсть, та й то не смачно.
Більше днів, як ковбас.
Будем постити, як хліба не стане.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Вижене голод на холод.
Від дешевої рибки не побіжиш стрибки.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Всі люди на одне сонечко глядять, та не одно їдять.
Голод — найкращий кухар.
Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.
Голод — не тітка, найми — не свій брат.
Голод — не тітка.
Голод і людей їсть.
Голод і холод — рідні брати.
Голод краде, а злидні брешуть.
Голод людей морить і по світу гонить.
Голод у старці виряжає.
Голод учить жить.
Голодна кума, як нема пшона.
Голодна людина — звір.
Голодна собака й у хазяїна вкраде.
Голодне їсть і холодне.
Голодне око не засне глибоко.
Голод—не свій брат.
Голод—не тітка: пиріжка не дасть.
Голод—не чад.
Голодний в громаді не вмре.
Голодний вовк завжди сердитий.
Голодний вовк і вовну їсть.
Голодний і кия не боїться.
Голодний і піп украде.
Голодний— що скажений: на що накинеться, й куса.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній курці просо на думці.
Голодній курці просо сниться.
Голодному і опеньки — м’ясо.
Голодному і хрущ — м’ясо.
Голодному не спиться.
Голодному Федоту і ріпа в охоту.
Голодному хліб, а п’яному — хміль.
Голоду не треба приправи, а сну подушки.
Густа каша дітей не розгонить
Густенька каша, та не наша, а. наш несолоний куліш — як хочеш, так і їж.
Давайте круту варить, бо рідкої ні з чого.
Давайте, що попало, як не хліб, то сало.
Дайте води, бо так їсти хочеться, що ніде переночувати.
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Добре пісні співати, пообідавши.
Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне.
Живемо часом з квасом, а порою з водою.
З миру по крихті — голодному пиріг.
З попелу галушки не вдаються до юшки.
З пшона й дурень каші наварить.
За одним присідом вечеря з обідом.
За полушку ні в борщ, ні в юшку.
Згадай мак, та їж так.
Здався дід на обід, без вечері спати ліг.
З’ївши калач, знов берися до хліба.
Їж, коза, лозу, коли сіна нема.
Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж,— борошна нема».
Казала кума — дам пшона, а у неї в самої нема.
Каша — наша, батьків — борщ.
Купили сито, а не вродило жито.
Лихо наше — ячна каша: з’їв би і такої, та нема ніякої.
Лісу — хоч бійся, води — хоч мийся, а хліба — хоч плач.
Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець — та й ситий чоловік.
Люди мруть не від хліба, але від голоду.
Ми вас, книші, поважаємо: як є в віщо, то вмочаємо, а ні — вибачаємо.
Молотив цілий день, а віяти нічого.
На ласий шматок знайдеться куток.
Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
Не в тім річ, що у хаті піч, а в тім діло, щоб у печі кипіло.
Не вечерявши легше, а повечерявши краще.
Не замісиш густо, як в коморі пусто.
Не замісиш густо, як у коморі пусто.
Не йде на ум ні їжа, ні вода, коли перед очима біда.
Не первина з порожнім мішком до млина.
Не спиться — хліб сниться.
Нема хліба — їж пироги!
Ні в горшку, ні в мішку.
Обмок — як вовк, обкис — як біс, голоден — як собака!
Отак, двом рак, третьому юшка.
Ото біди, як ні жита, ні лободи.
Охляв, як щеня у дощ.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Поки жнемо, поти й їмо, а як скосили, то все й поїли.
Поки товстий схудіє, худий згине.
Попросили б і сісти, так нічого їсти.
При голоді й у бога украдеш.
Прийшлась ложка до рота, та їсти чорт ма чого.
Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку.
Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова.
Свічки поїли, а самі очима світимо.
Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.
Середа в нас аж до п’ятниці.
Ситий голодному не товариш.
Сліпій куриці просо сниться.
Споживай, Хведьку, то хрін, то редьку.
Стало на юшку, а не стало на петрушку.
Стільки має, як голодний за зубами.
Сьорбай, не дбай: хоч рідка, аби багацько.
Такий убогий, що й кошеняти з запічка нічим виманити.
То не біда, як п’ється вода,
То ще не біда, що в житі лобода!
Трава лопух, а від неї живіт опух.
У вбогого щодня піст.
У неголодного на думці гульня, а в голодного обід.
У піст їли хрін, а у м’ясниці — кислиці.
Усолодився, як черв’як у хріні,
Хліб — батько, вода — мати.
Хліб, та вода — бідного їда,
Хоч з корита, та досита.
Хоч нічого їсти, та весело жити,
Чого маленько, того криши міленько.
Як діжа не міситься, то сім’я біситься.
Як наймити роблять, у хазяїна дух радується, сядуть їсти — серце болить.
Як не наївся, то не налижешся.
Як недоїси, то й святого продаси.
Як ні з чим у млин, так порожняком додому.
Як нічого їсти, то не питай чести.
Як окраєць на столі, так і душі веселій.
Яка приправа, така і потрава.
