В дівках сиділа — плакала; заміж вийшла — вити стала.
Вовча доля росте скоро.
Гарна дівка глядом, а коняка складом.
Гонить дівка парубка, а сама від його не йде.
Горох в полі —що дівка в домі: хто не прийде, всяк щипне.
Гуляй, доню, бо хто зна що буде, як підеш у люди.
Дівка красива, поки не йшла заміж.
Дівка поти заміж не віддасться, пока не осудять люди.
Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься.
Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте.
Дівкою — калина, жінкою — ялина.
Дівкою повна улиця, — жінкою повна піч.
Дівчата — не трави, не ростуть без слави.
Дівчатам сторожа не поможе: як захоче хто ледаче зробить, то піде по тріски і наробить смішки.
Дівчину бережуть до вінця.
До семи років доню чеши, по семи літах стрижи, а після добре бережи, бо хтось остриже.
Доню, доню, підеш за водою.
Дочка — батькові й матері не користь.
Дочка — обдерихата.
Дочка — чужа робітниця.
Дочка сорому наробила, дівкою дівку згубила.
Дочка щаслива, як схожа на батька, а син — на матір.
Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
Дочка, як панночка, у рідного у батечка
Дочки забрали всі сорочки.
Дочки зоставлять матір без сорочки.
Дочку годувати — за вікно кидати.
Дочку держи в дому, ще й заплати кому, щоб взяв біду з дому.
Дочку заміж віддав, що скибку від хліба відрізав.
Дочку мати хвалить, поки з рук ізвалить.
З дочками красуються, а з синами в почоті живуть.
Заміжня дочка — відрізана скиба від хліба.
Засватана дівка — усім гарна.
Курки не нагодувать—дочці вбрання не надать.
На ногах не згинеш, та й дівкою не вмреш.
Не бачуть — дівка золото, побачуть — олово.
Нічого дивувати, така була її мати.
Погане дівоче життя краще гарного заможу.
Співай, доню, дома, бо в людях наплачешся.
Співай, доню, тоненько у рідної неньки.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками й світа не бачу.
Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.
Тоді сором згубила, як без плахти ще ходила.
У дівчат пам’ять та стид тільки до порога, а як переступила, так і забула.
У засватаної дівки багато женихів.
У кого дочки, в того латані сорочки.
Хоч яка гарна дівка змолоду, а прийде пора — вицвіте.
Що в дівоцтві не було, та тепер заміжньою.
Що наткала, що напряла, — все й забрала.
Як не кохай дочку, все дарма, бо вона людська.
Яка моя мама, така я й сама.
Яка неня, така й доня.
