Діти мої діти, де мені вас діти.
Діти нароблять клопот, що не зійдеться й капот.
Діти як квіти: поливай — ростимуть.
Дітки поспівають, а батьки доспівають.
Добре дитя боїться кива, а ледаще не злякається й кия.
Добрі діти — доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
За малими дітьми не з`їси, а за великими не зносиш.
Котрий палець не вкуси, все боляче.
Ласкаве дитя дві матки ссе.
Лихі діти сіють батькові в голову сідину.
Мала дитина — не виспишся, побільша — не наїсися а виросте — не сходиш (не одягнешся).
Мала дитина — руки нема, а двоє — обох нема.
Малі діти — малий клопіт, а побільшають, то й погіршають.
Малі діти не дають спать, а великі не дають і дихать.
Малі діти несуть в хату, а великі — з хати.
Малі діти,— мале й лихо.
Малі дітки — малі й бідки.
Малі діточки — що ясні зірочки: і світять і радують у темну ніченьку.
На що й клад, як діти йдуть в лад.
Не балуй змалку діток, бо під старість положать на спину ціпок.
Не доспи, не доїж, а своїх діток потіш.
Нещасні ті діти, яких не вчать ні батько ні мати.
Перше дитятко — панятко.
По татку й дитятко.
Поки дітки малі, то кажуть: дітки не забийтесь, а як підростуть, то кажуть: дітки не бийтесь.
Придбали діти, дбайте, щоб було що й надіти.
Пристроїла дітей — одного по світу пустила;- другого—в науку оддала свинопасові.
Пусти дітей по волі, будеш сам у неволі.
П’ять пальців на руці, котрого не обріж, все рівно болітиме.
Те яйце, на якому квочка найдовше сидить,— запорток, а дитина, яку найбільше балують— виродок.
Тупе залізо не нагостриш, дурне родилось — не научиш.
У кого дітки, у того й збитки.
Удасться дитина — не потрібна й хворостина, а вдасться чорт зна що —не поможе ніщо.
Умієш дітей родить, умій же їх і вчить.
Учи дітей не встрашкою, а ласкою.
Хата з дітьми — базар, а без дітей пустка.
Хороші діти — вінець, а лихі — кінець.
Хто дітей не має, той горя не знає.
Хто дітей не родив, той не вміє їх і жаліть.
Хто має синки,— той готує сумки.
Хто на дітей різок жаліє, той їм петлю готує.
Чий бугай не походив, а телятко наше.
Чужі дітки пустують — нам сміх, а як наші — горе.
Як всі діти під одним рядном,— не біда, а біда як всім по ряднові треба буде.
Якби дітки усе спали, то не були б і матері старі; а якби дітки не мерли, то вони б і небо підперли.
