В землі — черв’яки, в воді — чорти, в лісі—сучки,а в суді — крючки, куди його йти?
Дали кістку: хоч зараз гризи, хоч на завтра положи.
Де тонко, там і рветься.
До неба — високо, а в річку—глибоко.
Дожились до того, що не осталось нічого.
Лісом ішов, а дров не бачив.
На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
Овес виліг, а жито не сходить.
Отже Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
Попав пальцем в небо, в саму середину.
Сам поганя, сам запряга і сам у гості їде.
Скаче баба і задом і передом, а справа йде своїм чередом.
У сні бачив, а на яву прозівав.
Хоч вовком вий.
Хоч і сердита кобила на віз, а проте везе його вгору і згори.
Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле, було і неголодний був.
Хоч лягай та помирай.
Хоч сядь та плач, а хоч стоячи реви.
Чужа сторона прибавить ума.
