Друкувати
А я сижу коло печі та грію плечі.
Байдужий сидить у хаті, доки лихо не загляне у вікно.
В одно вухо слуха, а в друге випуска.
В тихому болоті чорти водяться.
Вдача овеча, по-овечи й мекече.
Воскова вдача — як до тепла, так і тане.
Грім не гряне, дядько не перехреститься.
Дає собі на носі грати.
Де наше не пропадало.
Делікатний, як панський хорт.
З п’яним полаюсь, а з тверезим помирюсь.
Його й кури загребуть.
Мало чого не буває, за ким наше не пропадало.
Мені аби місяць світив, а зорі як хочуть.
Мною хоч діл мий, та тільки мочалкою не називай.
Мовчу, глуха, менше гріха.
Моє діло мірошницьке: запустив та й мовчи.
Моє діло півняче: проспівав, а там хоч і не розвидняйсь.
Моє діло теляче: наївся і в хлів.
Моя хата з краю.
Не доглянеш оком, так заплатиш боком.
Не займай котят, нехай як хотять.
Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти.
Не наше діло — попове, не нашого попа — чужого.
Нехай буде гречка.
Од пори до пори — є всі топори, а прийшла пора,—ні одного топора.
Під попелом і жару не знати.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня.
Після нас, хоч вовк траву їж.
Похвалити не вмію, погудити не смію.
Про мене, синку, хоч свинку, аби на мене не хрюкала.
Про мене, Семене, а я Йван.
Про мене, Семене, як Галка скаже.
Святе та боже — на чорта похоже.
Сидить, як у бога за пазухою.
Скривився, як середа на п’ятницю.
Сметана на голові устоялась би — такий тихий.
Так спить, що хоч у труну клади та ховай.
Такому й муха на заваді.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає.
Тихий-тихий, а в вухо влізе.
Тихо ходить, та густо місить.
Тихший води, нижчий трави.
Убився з гори, ну й чорт його бери.
Хай вам риба і озеро.
Хоч вовк траву їж.
Хоч мати моя, аби не я.
Хоч рачки, хоч скачки, аби додому прийшов.
Чи заробив, чи проробив, аби дома не був.
Чи кожух, чи свитка, аби було тепло.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші.
Чи так, то й так, аби було добре.
Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт. Чи книш, чи пиріг, аби хліб.
Чий бугай не походив, а телятко наше.
Я такий, як хліб м’який.

Рейтинг