Цар написав квиток, та й пришив йому коло грудей, та й каже: «Піди у ліс. Там стоїть хатка, і у ній дванадцять розбійників: одинадцять так ходять, а дванадцятий кривий, сидить за столом і пише».
Пішов циган у ліс, ввійшов у ту хату. Той, що пише, зараз побачив у нього записку, а ті одинадцять не бачили та й кажуть; «Чого ця харя циганська прийшла?» А кривий їм: «Циссе!» А циган почув та й каже: «Ще почали шепотіться! В’яжіть самі себе: тут вам смерть».
Пов’язали вони самі себе, а він уже зв’язав кривого, положив у фургон і повіз до царя. От розбійники і кажуть: «Покажи нам царя Давида!»
А циган і каже: «Накупіть мені багато сала, тоді я вам покажу».
Накупили вони та й почали шкварити; собаки поназбігались та й поїли те сало. «Оце той цар Давид».
Тут увійшов цар, взявся у боки, а циган і каже: «Ось він, беріть його!»
Взяли царя Давида та й повезли до другого царя. От циган і каже сам до себе: «Піду лісом проходюсь; тоді піду до царя».
Пішов. Іде та й іде. Коли це назустріч лев: «Здоров, цигане!» — «Здоров, леве! От ти лев, а я пролев; ти будеш мені рідний брат. Ходім до моєї матері». Пішли. Ідуть собі. Стоїть висока осика. Лев і каже: «Хто сю осику перескоче, той буде старший брат».
Почали скакати. Лев як нахилив, так і перескочив. А циган як нахилив, та тільки що хотів перескочити, а осика й піднялась. Циган упав та й каже: «От так!» Ще й гекнув. Лев і каже: «Підемо до моєї матері». Ідуть та йдуть. «Куди ти мене ведеш? — пита циган. — Я вже їсти хочу». От лев убив цілого вола та й каже: «Іди із шкурою по воду».
Пішов циган, та що набере води, то вона й витече. От циган зачепив цілий колодязь та й везе із собою. А лев прийшов до нього та й каже: «Що ти, цигане-брате, робиш? У мене мати стара, ні з чого буде їй води напитися».
Узяв лев, набрав води в шкуру та й поніс. «Ну, іди ж, цигане-брате, по дрова».
Пішов циган по дрова та й каже сам собі: «Наламаю маленьких». Та взяв, зачепив цілий ліс, та й тягне. Дожидався, дожидався його лев, а його усе нема. Пішов йому сам назустріч, зустрів його та й каже: «Що ти, цигане-брате, робиш?» А циган йому: «Як я тобі трохи понесу, то ти впять мене пошлеш. Так я тобі везу цілий ліс. Хоч ти увесь ліс запали, то мені малий клопіт». — «Не треба, цигане-брате, у мене сестра й мати, нічим буде їм топити».
Взяв лев той ліс, нахилив його та й поніс. Двадцять чоловік не підняло б його, а він сам підняв. Викопали кабиці, нашкварили м’яса з того вола, що лев убив, і почали їсти. От циган усе маленький кусочок із’їсть, а більшенький покладе. З’їв цілого вола та й каже: «З’їв цілого вола та ще й не наївся». Лев і каже: «Ходімо ж до моєї матері!»
Пішли до його матері, наварили вареників, що й двадцять чоловік не з’їсть. А циган двоє з’їсть, а двоє в матню вкине. Виїв усе та й каже: «Ще і не наївся». От мати левова і каже: «Ну, привів прожору, що він нас усіх об’їсть». Лев і каже: «Ну, ходімо, цигане-брате, до моря камінь давити. Хто дужче у землю вдавить, той буде старший брат».
Як придавив лев — до половини в землю вгнав. А циган каже: «Хіба так давлять?» Та як давоне свої вареники, то аж сироватка потекла. От лев і каже матері своїй: «Він дужчий за мене. У нас є такі ступи, що як положимо його туди спати і як він засне, то ми їх пустимо, то вони його і поб’ють».
А циган це та й почув, та взяв колоду, накрив її сіряком та й поклав у ступу, а сам ліг спати під полом.
От лев і каже: «Він уже заснув; пустимо ступи».
Та як пустили ступи, а вони торох-торох об колоду. Лев із матір’ю думали, що то вони цигана б’ють.
От левова мати й каже: «На тобі мішок грошей, тільки іди».
Дали йому мішок грошей, і лев несе на плечах аж додому. От лев з грішми перебрів через море, а циган без грошей та посередині моря і застряв. Лев і пита його: «Що то ти, цигане-брате, робиш?» — «Та то я побачив золоту рибку».
Лев узяв цигана і вивіз. Везе він його, коли дивиться — голі циганчата біжать. «Дивись, чортенята біжать!»
Він як кине цигана та й ну втікати…
