Казав раз Шприцу Цвях іржавий
(Його кінець стирчав із лави):
– Обидва ми колючі, брате,
Тож радий я тебе вітати!
Але тобі щастить усюди,
Мене ж не поважають люди.
Ти робиш їм щодня уколів сто –
Й не ображається ніхто.
Я ж іноді людину уколю – відразу
Вона висловлює образу
Й мене
Кляне…
На те поважно Шприц відмовив:
– Така реакція не випадкова.
Якщо користь дають уколи –
Ніхто на тебе не образиться ніколи,
Хоча і боляче було.
А твій укол – людині зло,
Тому і чуєш лайку.
Як критикуєш, пригадай цю байку.
Показати коментарі
