“Був-то coбi,— каже,— гай,
За тим гаєм — iще гaї,
А за ними — іщe гай!
Там-то,— каже,— святий Юрій
Показав свое добро,
Як пришпилив змію люту
Та списою під ребро.
То змія вже i почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, простягнулась
Та все coбi пердь та пердь!”
А староста: “Ов, панотче!” —
Аж узявся за чоло.
Мабуть, йому таке слово
Не до думки підійшло.
A піп йому: “Не “ов”, дурню!
Бо що правда — то не див!
А ти, старий, аж би вс…ся,
Щоб тебе так пришпилив!”
14 июня
Показати коментарі