Орел до півдня літав аж повище хмар, а потім спустився вниз і сів на клуню. Ладнаючись вхопить собі що-небудь на обід, орел озирався на всі боки. Не побачивши нічого підходящого, орел перелетів на другу клуню. А кури заздалегідь помітили, що орел спускається до них, і всі поховались під сани, а інші в сіни повскакували.
Орел з клуні перелетів на тин і сів. Кури почали розмовлять між собою: «За віщо його величають царем птиць? Уже чи не велика штука перелетіть з одної клуні на другу? Так літать і ми зумієм».
Орел почув та й каже: «Що ж тут такого дивного, що я низько літаю? Я можу іще нижче куриці полетіть, а от ви попробуйте підняться вгору до самих хмар так, як я літаю!» Кури тоді язик прикусили, принишкли.
А коли орел знявся і полетів геть од села в поле, кури знов почали турбуваться: «Знайшов чим хвастаться, що він може високо підніматься!.. Яка з того користь? Високо літа, а їсти захоче — на землю сіда, нашого братчика хапа. Якби не ми, так він би під хмарами з голоду здох».
Показати коментарі
