Самогону другу літру дружно умовляли
Та вели розмову жваву, як нам далі жити,
Щоб фінансову проблему
швиденько рішити.
Мовить кум: «Давай у бізнес
подамося разом!
Я патент узяти можу, ти маєш УАЗа.
Під реалізацію наберем товару,
І тоді ми заживемо, куме, без базару.
Не прийдеться уже нам самогонку
квасить —
На столі буде «Смірнофф»
і навіть ковбаси.
Жінки й тещі перестануть пияками звати,
Бізнесменами поважно будуть величати.
Купуватимем костюми тільки від Армані,
Бо ж «зелені» заведуться, а не гривні рвані.
Покупуєм круті «тачки»,
щоб усім на заздрість, —
Ото, куме, заживемо з тобою на старість!
На курорт поїдем, звісно, тільки на Канари,
Ти — без Галочки своєї, а я без Тамари.
То буде їм покарання за всі оті лайки.
Купим чорні окуляри, футболки від Найка,
Знімемо дівчат жагучих,
підем по стрип-барах,
Погуляєм, як пани, на отих Канарах!»
…Хтозна, чи ще б довго
ми бізнесом займались,
Якби наші благовірні в гараж не ввірвались.
У Тамари кочерга, в Галочки качалка —
Справжній наряд міліції, бракує мигалки.
Я по ребрах вже зловив, кум —
по спині, бачу, —
Втік я хутко на город та мало не плачу.
Так поважних бізнесменів гідри
пристрамили,
Та найбільш сулії жаль, що вони розбили.
Все, надалі на роботу не буду ходити —
Нехай знає вража сила, як мужика бити!
