— Робітники мені потрібні, але що ти вмієш робити? — запитав вельможа.
— Я варити і пекти можу, копати, молотити, худобу пасти, — відповів бідняк.
— А яку ти плату бажаєш за свою службу у мене за рік?
— Та небагато. Будете мене одягати, годувати та дванадцять рублів на рік давати.
Багачу сподобалось, що бідняку багато платити не треба, і взяв його до себе на службу.
На другий день, лише почало світати, встали всі слуги, а потім піднялись і господарі. Дивляться, а нового робітника не видно. В полудень господар розізлився, пішов будити нового наймита. Відкрив двері, дивиться, а той сидить голий, склавши руки, на ліжку.
— Це ти мені так служиш?
А наймит відповідає:
— Пане, я тебе з самого ранку чекаю, а ти, мабуть, забув про нашу умову.
— Яку умову?
— Так ти ж обіцяв, що мене одягати і годувати будеш, так ось я чекаю, коли ти прийдеш мене одягнеж та нагодуєш.
