Микола Куліш хронологічна таблиця
Микола Куліш коротка інформація:
| Народився | 6 (18) грудня 1892 Чаплинка, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Помер | 3 листопада 1937 (44 роки) Сандармох, Медвеж’єгорський район, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР |
| Поховання | Сандармох |
| Громадянство | Російська імперія, УНР, СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | драматург |
| Мова творів | українська, російська |
| Напрямок | модернізм |
| Жанр | п’єса |
Микола Куліш хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 18 грудня 1892 | Народився у селі Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз — територія Херсонської області). У своїх листах він називав рідне село Чаплинь. |
| 1901 | Навчався у церковно-парафіальній школі, де виявився здібним учнем. Чаплинські інтелігенти (особливо енергійний шкільний вчитель Володимир Пилипович Губенко, який довго переконував батьків Миколи Куліша, що їхній син дуже здібний) вирішили допомогти обдарованому хлопцеві і зібрали кошти — близько 100 карбованців — щоб він міг продовжувати освіту. |
| 1905 | Навчався в Олешківському (тепер Цюрупинськ Херсонської області) міському восьмикласному училищі. Куліш запізнався з патріархальністю Олешків у перший же день. Приятель Куліша по училищу Антон Алейников згадував: «Куліша привела до хати наша мати. Вона казала, що цього хлопчика помітила на Базарному майдані в передвечір’я і, довідавшись із розпитувань, що йому ніде зупинитися, привела до себе додому … Ми всією родиною, 9 душ, жили в одній великій кімнаті, спали на полу, а Кулішеві виділили житлову площу на печі й запнули фіранкою». Нічим не прикметна хата Алейникових, на Міщанській (нині вул. Самарця), де Куліш так і лишився жити, збереглася. Саме в Олешках Куліш і знайомиться з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським, який згодом написав багато спогадів про Куліша. Проте через свою різку вдачу і здатність групувати навколо себе критично мислячих учнів, він мав погані стосунки з керівництвом. Через це Куліша декілька разів відраховували з училища, як він писав з автобіографії «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству». |
| 1908 | Вступив до Олешківської прогімназії. Тут він навчання не закінчив, оскільки заклад закрили у часі, коли до закінчення її Кулішеві залишалося зовсім небагато. Мешкав на квартирі свого гімназійного приятеля Всеволода Невелля. Де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Невелль. |
| 1913 | Він пише першу п’єсу «На рыбной ловле» російською мовою, що згодом лягла в основу комедії «Отак загинув Гуска». |
| 1914 | Він надіслав документи до Новоросійського університету на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс.Проте ці плани перервав початок Першої світової війни, коли у серпні 1914 року його мобілізували до війська.Полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт. |
| 1915–1917 | Проводить на передовій. І тут продовжує писати твори. Здебільшого це були вірші й невеличкі драматичні сцени. Деякі його поезії друкувалися у армійській газеті, а одноактні п’єси розігрували солдати. |
| 1917 | Вже будучи офіцером, Микола Куліш під час Лютневої революції стає на її бік, пов’язуючи з цим свої надії на побудову гуманістичного і справедливого суспільства. |
| З початку 1918 | Голова Олешківської ради робітничих і селянських депутатів. |
| Липнь 1919 | Перебуваючи в Херсоні, Микола Куліш формує Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв у боях з денікінцями. |
| 1921–1922 | Куліш усяко намагався допомогти школярам і учням. Події цього періоду життя він зображує у документально-нарисованій повісті російською мовою «По весям и селам» |
| 1922 | Працював у губернському відділі народної освіти в Одесі на посаді інспектора шкіл. |
| 1924 | Написав п’єсу «97», в якій розповів про голод 1921-22 на Херсонщині.Також знайомиться із Юрієм Смоличем — відомим письменником і громадським діячем, який залишив багато спогадів про Куліша. |
| 1925 | «Комуна в степах». Редагує газету «Червоний шлях». У цей час переписувався з Дніпровським та іншими відомими культурними діячами. Переїхав до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української літератури як Хвильовий Микола, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей період входив у літературну організацію «ВАПЛІТЕ» |
| 1926 | Його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ». Написав «Мина Мазайло», комедію-фарс «Хулій Хурина»,«Зона» |
| 1926–1928 | Куліш входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», друкується у альманасі «Літературний ярмарок», пише статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність на внутрішню незалежність. |
| З кінця 1929 | Член президії нового літературного об’єднання «Пролітфронт». «Патетична соната» |
| Початок 1930-х | У житті Миколи Куліша настають трагічні сторінки життя: більшість його творів, що доти були досить популярними, зазнають великої політичної та естетичної критики. За допомогою пробільшовицьких літературних критиків та літературознавців творчість Миколи Куліша стає однією із негативних тенденцій у тогочасній українській літературі. Після прем’єри драми «Маклена Граса» її категорично не сприйняла публіка та вищі ешелони влади. |
| 1933 | П’єси «Маклена Граса»,«Прощай, село» |
| 1934 | «Поворот Марка» |
| 1 вересня 1934 | Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом |
| Груднь 1934 | Після похорону свого друга Івана Дніпровського, Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу у «Справі боротьбистів» у березні 1935 Куліша засуджено до 10 років Соловецьких таборів. |
| 3 листопада 1937 | За постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р., розстріляний в урочищі Сандармох Медвежогорського району, Карелія, у складі т. зв. «Соловецького етапу» у кількості 1111 осіб, разом із Валер’яном Підмогильним, Юрієм Мазуренком та Григорієм Епіком. |
| 4 серпня 1956 | Реабілітований за відсутністю складу злочину. |
Біографії
Посилання
