— Товаришу курсант, зараз ви підете в туалет і вичистите пісуари. Та так, щоб сяяли, щоб із них можна було пити чай!
(Майор мав неабияке почуття гумору).
Але Новикову було не до сміху. В ті часи ніяких заморських засобів, які б допомагали підтримувати сантехнічні прилади в ідеальній чистоті, не було. Довелося Сашкові озброїтися ганчіркою і щіточкою для чищення бляхи. Години через дві копіткої роботи пісуари сяяли.
У двері ротної канцелярії постукали.
— Зайдіть! — ротний одірвався від паперів. На порозі стояв курсант Новиков. Якщо чесно, то офіцер уже й забув, куди і навіщо він відправляв курсанта, бо було чимало важливіших справ. А Новиков з порога:
— Товаришу майор, ваш наказ виконав! Можете йти.
— Куди? — запитав Мухамедшин.
Сашко виявився теж з гумором:
— В туалет. Чай пити!
