Подув свіжий вітерець. Перші скісні промені сонця стрибнули по верхівках дерев, торкнулися землі, заграли міріадами перлин на краплинах роси й освітили ліс.
Йду під його золоте шатро. Тут, тихо гойдаючись у повітрі, спускаються на землю жовті, бурі, коричневі, червоні листки. Десь зовсім недалеко, на узліссі, мають бути лісові кулики — вальдшнепи.
Довгим м’яким дзьобом перегортає вальдшнеп опалі листки, старанно визбируючи під ними слимаків, комах. З вологого грунту птах витягує дощових черв’яків.
Іду тихенько далі. Очі напружено вдивляються в кожен кущик. Насторожений слух намагається впіймати кожен лісовий шерех. Тріснула під ногою суха гілочка. Присів кулик. Вихрясто-руде пір’я з сірими, чорно-бурими плямами злилося з осіннім лісовим вбранням. Сидить вальдшнеп, не ворухнеться, тільки чорпі гарні очі сторожко дивляться навкруги.
Поволі крокую повз нього…
Кулики — птахи відкритих просторів — степів, луків, берегів морів і річок. Тільки один з них — вальдшнеп — живе в лісі.
Не лише восени, а й навесні цікаво буває спостерігати за життям цих пернатих. На вечірній зорі проходить тяга вальдшнепів над вершинами дерев, що починають вкриватись ніжно-зеленим серпанком молодих листків. Над лісовими галявинами з характерним хоріканням літають самці, шукаючи собі пари.
Вальдшнепи лаштують гнізда прямо на землі. Дорослі птахи старанно захищають своїх пташенят. При небезпеці вальдшнеп бере в лапи пташеня й перелітає з ним в інше місце.
