– Ваш творчий доробок за день уміщається в одній попільниці,- роздратовано гримав він на підлеглих, й інколи його капітанський голос розчиняв у собі гуркіт стихії.
– Над нами збираються хмари!- продовжив начальник.- Цілий циклон!
– Комісія?- озвався із кутка завідувач відділу завірюх і хурделиць Пакутра.
– Так,- розпустив краватку Цидулка.- І їде вона, звісно, не пригощати нас цукерками.
Наближався кінець року, тож треба було якось рятувати премію за четвертий квартал. Тим паче, що в рахунок останньої дружина Івана Христофоровича, котра крім чаю і кави, нічого зварити не вміла, вже встигла придбати супермодне обладнання для кухні.
– Доповідайте,- тицьнув олівцем Цидулка у завідувача відділу рідких опадів Кундиля.
– За даними науки,- почав той,- за рік у нашій області має бути сімсот шістдесят вісім міліметрів опадів.
– Скільки ж випало згідно з прогнозами вашого відділу?- запитав начальник.
– Сімсот,- винувато відповів Кундиль.
– Де ви поділи шістдесят вісім міліметрів?
– До кінця року ще далеко. Надолужимо…
– Становище ганебне,- перебив його Цидулка.- Чим раніше ми дамо, тобто передбачимо оці нещасні шістдесят вісім міліметрів, тим раніше впораємо план. А прогноз на сімсот шістдесят міліметрів треба було виконати ще у третьому кварталі. І з преміями у кишені працювати в рахунок наступного року. Беріть приклад з Пакутри. Він під час роботи комісії спатиме спокійно, бо ще влітку встиг свої прогнози привести у відповідність із контрольною цифрою.
Усі, крім Пакутри, опустили голови.
– Продовжуйте,- показав олівцем Петро Христофорович на завідувачку відділу погожих днів Пурчиху.
– Як свідчить наука,- почала вона,- в області за рік має бути сто п’ятдесят сонячних днів.
– Скільки передбачили?
– Сто тридцять п’ять.
Цидулка стривожено глянув на календар. Було 15 грудня.
– От що,- мовив він після деяких роздумів і висушив прес‑пап’є піт на чолі.- Вихід один: до кінця року видавайте прогноз «сонячно»!
– А надворі – дощ!- промимрив Кундиль.- І за усіма нашими даними литиме аж до першого січня.
– Іншого виходу немає,- мовив Цидулка.- За мізерію – недодані шістдесят вісім міліметрів опадів – шию милитимуть менше, ніж за непередбачені погожі дні!
…До самого Нового року стояла напрочуд тепла і сонячна погода. На деревах, що буває раз у 350 років, набухли бруньки. То був єдиний правильний прогноз за всі чотири квартали. До нестями радісний Цидулка сидів у своєму кабінеті – не встигав відповідати на телефонні дзвінки мешканців міста, котрі дякували працівникам гідрометслужби за чудову роботу. Це ж треба мати таку сміливість, досвід і, коли хочете, інтуїцію, аби серед примхливої зими наважитись і твердо сказати: «Буде тепло!» І буде не якихось там кілька днів, а півмісяця.
От що означає у роботі наукова основа. І преміальні, що не кажіть, чудовий стимул до приборкання будь‑яких стихій!
