Друкувати
Просить матуся Миколу:
«Синку, внеси мені дров!..»
Ледар скрививсь і про школу
Мамі нагадує знов:
«В мене уроків багато:
Сила задач і письма…»
З п’ятого поверху мати
Йде до сарая сама.
Дров узяла вона в’язку,
Йде, спочива що не крок:
Робить синочкові ласку,
Хай тільки вчиться синок.
Вийшла, звалила додолу
В’язку важкеньку сама.
Зве на хвилинку Миколу —
Дома ж Миколи нема!
Раз погукала і вдруге.
Де він?.. І стала на мить:
«Певно, подався до друга.
Разом задачі робить!..»
Зовсім не так! Бо Микола
Вже верховодив у грі —
Бив з хлопчаками футбола
В третім, сусіднім, дворі.
Вже як стемніло, з’явився,
«їсти давайте мені!
Сильно я,— каже,— стомився,
Дуже задачі трудні!»
Ранок. Іде він у школу.
Й жде… випадкових «удач»!
Вчитель питає Миколу:
«Чом не зробив ти задач?»
«Чом не зробив? — я питаю…»
Встав брехунець, пробасив:
«Я не зробив, бо з сарая
Дрова для мами носив…»
Діти! Чекає Миколу
Дуже поганий кінець.
Тож не робіть ви ніколи
Так, як оцей брехунець!
(1955)

Рейтинг