Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
“Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тогди на!
А як нi — на муки!
Перша штука: скілько зip
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
I от тoбi цілий piк
Для твого розсуду!”
Відійшов багач назад,
Та так йому нудно!..
Не вгадати — так біда,
А вгадати трудно!
Сидить, плаче, неборак,
Козак проїжджає…
“Чого плачете ви так?” —
Старого питає.
Той i каже: так i так!..
“Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!”
I палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
I чимдуж до короля.
Король оглядає.
“А що, пане, скільки зip?” —
3 міною питає.
А той поли закотив,
Чи як довелося.
“Скільки,— каже,— в нeбi зір,
Скільки тут волосся”.
Задумався сам король
Від сього вщвіту.
“Ану,— каже,— покажи
Середину світу!”
А той палицю підняв,
Може, з піваршина
Та в підлогу нею гуп:
“Отут середина!”
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
“Що ж я думаю тепер?” —
Козака питає.
“Думаете, що я пан!”
“Або що за piчi?”
“То за piчi, що не пан,
А козак iз Січі!”
Засміявся наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
