Один хлібороб каже ковалеві:
— Вийде з пуда заліза леміш?
— Вийде, та ще й добрий!
— Бери залізо, та й роби!
От він робив, робив…
— Ні, — каже, — не вийде леміш, а вийде чересло.
— Ну, роби чересло!
Робив, робив…
— Ні, — каже, — не вийде чересло, а вийде сокира.
— Ну, роби сокиру!
Робив, робив…
— Ні, — каже, — не буде сокира, а буде долото.
— Ну, роби й долото!
Робив, робив…
— Ні, — каже, — не буде долото, а буде швайка.
— Роби швайку!
Робив, робив…
— Ні, не буде швайка, буде шило.
— Та роби й шило!
Заплескав, устромив у воду загартувать, — воно й зашипіло.
Мужик:
— Еге, бач, — каже, — що воно вийшло — пшик! Ну, приходь же по гроші!
Коваль пішов і хлопця взяв:
— Гляди ж, — каже, — як буду гроші просити, і ти кажи: «Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато».
Приходять. Мужик як схопив коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати! А хлопець за дверима кричить:
— Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато!
