Вона спекла та й вийняла, положила на лаві. Він з лави стрибнув: «Лови мене, — каже, — стара бабо, по хаті».
Вона ловила, ловила — не піймала.
Він із хати та в сіни: «Лови мене, — каже, — старий діду, по сінях. Ловила мене стара баба по хаті, а ти, старий діду, по сінях».
Ловив, ловив — не піймав.
Із сіней викотився надвір: «Лови мене, — каже, — кусь-пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь-пес, по двору».
Ловив, ловив — не піймав.
Він побіг на тічок: «Ловіть мене, молотники, по току. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, а ви, молотники, по току».
Ловили, ловили — не піймали.
Він із току та на тин: «Лови ж тепер мене котику, по тину. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, а ти, котику, по тину».
Ловив, ловив — не піймав.
Він побіг на лід: «Ловіть мене, прачки, по льоду. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, а ви ловіть мене, прачки, по льоду».
Ловили, ловили — не піймали.
Він побіг у степ: «Ловіть мене, пастухи, по степу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, а ви ловіть, пастухи, по степу».
Ловили, ловили — не піймали.
Він побіг у ліс: «Ловіть мене, лісничі, по лісу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, пастухи по степу а ви ловіть мене, лісничі, по лісу…»
Вони піймали… та й з’їли…
