Вороні знову Бог послав
шматочок сиру,
Й вона, сама
позаздривши собі,
Усілась найзручніше
на вербі,
Аби посмакувати в міру.
Не встигла й дзьоб
відкрить,
Як з-за ялиці,
Виляючи хвостом,
підкралася Лисиця
Й сказала: «Добре,
що о цій хвилині
Я нагодилась:
була б тобі смерть.
Той сир виготовлявся
в Україні,
Фальшивий він…
Тож викинь його геть!
Невже з своєї висоти
До цього часу не чувала ти,
Що українські гречкосії
Тим сиром хочуть
отруїть Росію?!»
Навіть не каркнувши,
Ворона з переляку
Той сир додолу кинула
з гілляки.
Схопивши ласий шмат,
руда проноза
Вмить зникла
за кущами верболозу.
Вже й доброти,
і совісті закони
Дрімучий ліс вітає й визнає,
Та варіацій ошукать Ворону
В Лисиці, як і завжди,
безліч є.
Показати коментарі