Жили по сусідству дід і баба. Дід мав коня, а баба — старенького воза. Одного разу дід впріг у бабиного воза коня та й обоє поїхали на ярмарок. Дід, як годиться, сидів на передку і правив конем, а баба на намощеному у возі сіні. Незабаром бабі надокучило їхати мовчки і вона вирішила розговорити діда, який за всю дорогу ні разу й не оглянувся до неї.
— Якби не бабин візок, — зрештою знайшлася баба, — то не був би на ярмарку дідок!
Але дід чи не почув, що вона сказала, чи, може, вдав, що не почув, і продовжував мовчати.
Баба мовила голосніше:
— Якби не бабин візок, то не був би сьогодні на ярмарку дідок!
Але дід і після цього ніби проковтнув язика.
Баба відкрила рота, щоб ще голосніше нагадати дідові про свій візок, але тут трапилось непередбачуване: дідок хутенько випряг коня, сів на нього верхи і подався на базар, а баба зосталася посеред дороги на возі з відкритим ротом…
Щоб знала, як дратувати діда.
Показати коментарі
