Він — Аполлон, вона — вважай, Венера.
Таким життя солодке, як халва.
Їм справжній рай — курінь а чи печера.
Він не гуляв, не відав цигарок,
Ні разу не нагримав на дружину.
На інших він не задивлявсь жінок,
А пив лиш молоко, і то — козине.
Вона ж його кохала одного
І більш нікого не хотіла знати.
Була за нього ладна і в огонь,
Хоч не приніс ні разу він зарплати.
Байдужа до нарядів і кольє,
Брів не щипала, вії не ліпила.
Не бігала в крамниці й ательє
І навіть перукарень не любила.
Воістину, жили — як голуби:
Удвох були від рання і до рання,
Удвох вони ходили по гриби,
Удвох — на риболовлю й полювання.
Не заздрили ніколи за весь вік,
Не мріяли про гарнітури спальні.
Коротше кажучи, дружина й чоловік
Не те що там зразкові — ідеальні!
Не знали, що таке скандал, гризня,
Розлучення або сімейна драма…
Гадаєте, це вигадка, брехня?
Я ж вам кажу про Єву і Адама!
