Мами не заміниш – Павло Глазовий
І таких, на жаль великий, носить ще земля:
Утекла від тата мама, кинула маля.
Довелось женитись тату в зрілі вже літа.
— Ну як тобі нова мама? — він синка пита.
Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова:
— Обдурили тебе, татку, вона — не нова…
Допитливий син – Павло Глазовий
— Чуєш, тату,— син питає,— що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю,— каже Филимон.
— Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько.— Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.
Матильда – Павло Глазовий
—Ти, гуляко, — каже жінка, — поясни мені,
Про яку то ти Матильду згадував у сні? —
А Макар: — То щось верзлося із дитячих літ.
Це козу так жартівливо називав наш дід.
Як прийшов Макар з роботи, надавив дзвінок.
Відчинила не дружина, а малий синок.
— Ой татусю, стережися, буде знов гроза.
Мама взнала, де працює дідова коза.
Після авансу – Павло Глазовий
Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Прямо під ларком.
І п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Він побрів у дитсадочок
За синком малим.
Там схопив дитя за руку
І повів як міг.
Та не встиг ще він ступити
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози:
— В тебе сором є?
Ти ж привів чужу дитину.
Де ж дитя моє?
Чоловіка в різні боки
Буйний хміль хита.
— А тобі яка різниця? —
Жінку він пита. —
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого…
Ти ж назад відтарабаниш
Завтра знов його.
Коріння й насіння – Павло Глазовий
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося…—
Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що яв тебе вдався.
Буйні предки – Павло Глазовий
Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало. —
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
Герой
Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — З яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.
