Павло Глазовий Гуморески для дорослих
В цьому розділі ми підібрали добірку гуморесок Павла Глазового про дорослих, читайте з задоволенням дорогі друзі)
Як куми футболістами були – Павло глазовий
Ми футбол із кумом любимо.
— Давай, куме, м’яч футбольний купимо! —
Тренувалися ми з кумом аж три дні.
Бив я кумові в ворота, кум — мені.
І такого ми з ним класу досягли,
Що й самі собі страшними вже були.
Тож пішли ми у команду «Урожай»
І сказали капітанові: — Приймай! —
Капітан оглянув кума і мене.
— Ось вам м’ячик. Хто сильніше фугоне? —
Кум підскочив, закричав: — Фізкультпривіт! —
Та футболом капітана — у живіт!
Як водою капітана відлили,
Він сказав: — Обох приймаю. Ви — орли!
Всі були б такі в команді «Урожай»,
Ми поклали б на лопатки Уругвай,
Перу, Мексіку, і Чілі, й Парагвай.
Завтра в нападі ти гратимеш, орел!
Приїздить до нас команда «Мукомел».—
Гей, як вийшов же на поле «Урожай»!
Кум — дев’ятка, я — семірка, правий край.
Кум попереду, я ззаду — біжимо.
Кум наліво, я направо — куємо.
Я в офсайді, кум на вихід подає,
Я пасую, кум шурує — штука є!
Кум обрав для себе тактику круту:
Як не влучить у коліно, б’є в п’яту.
Громові шумлять овації кругом,
Як він ріже кутові «сухим листом».
Кум від злості вже аж зуби вишкіря —
Все ніяк не костильне воротаря.
Він літає, він встигає всюди й скрізь.
Дав об штангу головою, штанга — трісь!
Повалив ворота к бісу той удар.
Б’ється в сітці, як рибина, воротар.
Тут суддя на нас зненацька як стрибне!
Ухопив за руки кума і мене:
— Годі бити! «Урожай» ваш переміг!
У противників — ні рук уже, ні ніг.—
Кум трясеться: — Накладу я ще й судді…—
Я питаю: — А хто ж приз нам дасть тоді?
Він і так уже, сердешний, шкутильга,
В нього права не згинається нога.—
А суддя весь час не зводить з нас очей,
Просить: — Братці, в мене ж четверо дітей!
Через день летіла звістка з краю в край,
Що розігнано команду «Урожай».
Хто нам скаже, що ми з кумом не орли?
Дві команди одним духом рознесли.
Істинний Рибак – Павло глазовий
Запитала рибака тітка Василина: —
Ти чого такий худий, як ота жердина? —
А той каже: — Так рибак жирний не буває:
Він улітку висиха, взимку вимерзає.
Кум на причепі – Павло глазовий
Кожен кума, як героя, зустріча:
Виграв він у лотерею «Москвича».
Накупив собі копицю різних книг,
Цілий тиждень пронудився біля них.
— Знаю,— каже,— всю конструкцію на п’ять.
Якщо хочеш, можу, куме, покатать!
Розмістились у машині ми удвох.
Кум усівся на сидінні, наче бог.
Нажимав він півгодини на стартер,
А мотор сердито рявкнув і завмер.
З-під капота пара хмарою пішла.
Кум за голову схопився; — Ну й діла!
Видно, масло не в ту дірку я залив.
У моторі всі підшипники спалив.
Закотили ми машину за сарай.
— Розберем мотора, куме?
— Розбирай! — Ухопилися ми дружно за ключі,
Заходились колупатись в «Москвичі».
Відкрутили всі шурупи й гаєчки.
Кум з циліндрів повисмикував свічки.
Потім витяг всі пружини й клапани —
Подивитись, чи не спалені вони.
Цілий день ми провозились, а вночі
Потомились і поснули в «Москвичі».
Вранці кум мене як схопить за рухав:
— Мамо рідна! Всі деталі хтось покрав.—
Очі вилупив, неначе ідіот.—
Залишились тільки кузов і капот…
Він подумав та й говорить: — Юринда.
Що покрали всі деталі — не біда.
Краще мати без мотора лімузин:
Не потрібні ні мастило, ні бензин.
Зараз візьмем пива, хліба й ковбаси
Та й поїдем на природу у ліси…
Я стою собі, цигарочку курю.
— В тебе психіка звихнулась,— говорю.—
Ти ж не двинеш ні назад, ані вперед,
Бо у тебе ж без мотора драндулет.
Кум сміється. — Я придумав,— каже,— трюк.
В мене ж розум, як у доктора наук.
Тільки,— каже,— дисциплінку я люблю.
Все робіть, як по команді, що звелю.—
Заходились упаковуватись ми —
Тобто я, мій хитрий кум та дві куми.
Щоб культурно провести у лісі час,
Прихопили ми консервів і ковбас.
По команді всі уперлися гуртом —
Хто руками, хто плечима й животом,—
Покотили на дорогу драндулет,
Посідали, хто назад, хто наперед,
Умостились на сидіннях, сидимо,
Поглядаємо на кума і ждемо.
Чуєм, їде по дорозі грузовик,
Кум як вискочить з машини та у крик:
— Зупинися! Поможи, браточку, нам!
Лопнув дифер, тріснув поршень пополам!
Прив’язав нас не торгуючись шофер,
Гаркнув-диркнув і дорогою попер.
Кум рулює та не тисне на гальмо:
Мов на крилах, на причепі летимо.
За годину долетіли до ліска,
Кум сигналить водієві і гука:
— Гей, браточку, зупинися! Дай гальмо!
Відчепи нас, ми водички поп’ємо.—
Відчепились, полягали в холодку,
Загоряли на травичці й на піску.
Як поїли помідори й ковбасу
Та набридло любуватись на красу,
Ми машину на дорогу потягли,
Бо тепер у курсі діла вже були.
Кум прекрасно провернув свої діла:
На буксир нас чорна «Волга» узяла.
Так летіла, мов спішила на пожар:
Нею мчався на нараду секретар.
Дотаскав нас до самісіньких воріт
Ще й сказав нам: — До побачення! Привіт!
У шоферів же є правила тверді:
Не лишати чоловіка у біді.
Як вареники варили кум і я – Павло глазовий
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
Ідеальна Жінка – Павло глазовий
Про концерт розповідає дружині Мартин:
— Оце вчора в телевізор бачив, балерин.
Всі тоненькі та худенькі, не такі, як ти.
А тобі ж іще немає навіть тридцяти. Жінка злиться:
— Що балакать із таким дурним?
Їм не можна поправлятись, бо у них режим.
Репетиції щоденно, та годин по сім,
Так, що ніколи буває і поїсти їм.
— Мда,— сказав Мартин мрійливо.— Виросте мій син,
Хай, скажу, шукає жінку саме з балерин.
То ж дружина ідеальна: заробля сама
І не їсть нічого майже, бо часу нема.
Геніальний кум – Павло глазовий
Ми із кумом не полюєм третій рік,
А про те – він геніальний чоловік.
Хоч ружжьо своє продав уже давно
І говорить : «Да нащо мені воно?
Реєструй та доглядай, та бережи-
Ну нашо мені морока ця, скажи?»
Раптом здрастуйте, у кума новина:
Вбив дубиною під лісом кабана.
Видно трапився охлялий кабанець
Раз по черепу торохнув – і кінець.
М’ясо є, але порушено закон,
Бо мисливський не почався ще сезон!
Скільки клопоту для себе наробив-
Хто повірить шо дубиною убив?
Кабанець такий нівроку, пудів з два-
Скажуть бреше, шо такого не бува…
Затягли ми кабанця того в сарай,
Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай-
Скручуй віхті і соломою смали,
Та дивись мені сарай не підпали.
Я тим часом по водичку побіжу,
Повернуся і смалити поможу.»
Заходився я кабанчика смалить-
Диму повно, Голова мені болить!
Де той кум запропастився? Де пропав?
Наче згинув, чи у воду десь упав.
Взяв я відра і побіг його шукать-
Може з ставу доведеться витягать…
Прибігаю, бачу кума над ставком,
Шось вовтузиться і бовкає дрючком:
“Ти прости мені, він каже, і пробач.
Упустив відро. Не витягну, хоч плач,
А чуже ж воно – позичив у куми…”
Дуже довго те відро шукали ми…
Повертаємось ми з відрами у двір-
Пес лютує і біснується як звір!
Ми в сарай, а там повнісінько людей-
Оглядають недосмалений трофей.
Двоє в формі, троє просто в піджаках
З олівцями і блокнотами в руках.
Шось там пишуть, обміряють кабана,
А назустріч нам виходить старшина.
«Огого, ось появилися орли-
Вже й водичку для обмивки принесли.
Одобряю, каже кумові… Здоров.
Молодець, шо не утік а сам прийшов.
Так в ізбу давай заглянєм на момент
І складьом офіціальний документ».
Посідали ми у хаті за столом,
Старшина суворо каже: «Ну, почньом».
Папірця моєму кумові дає:
«Ізложи тут обяснєніє своє
Ось тобі, будь ласка, ручка, ізлагай
Ізоткуда діч попала у сарай.
Ізложи чістосєрдєчно, от души
І, пожалуста, по-руському піши.
Государствєнній ми учім шостий год,
Но пока что нє пустілі в оборот»
Я трясуся, бо напав на мене страх
Він обом нам припаяти може штраф!
Або візьме й до району повезе
І посадить у холодне КПЗ.
Кум спокійно умостився на стільці
Написав і розписався у кінці.
Я, він каже, нерозбірливо пишу.
Так послухать об’яснєніє прошу
Ми, такіє-то, такого-то чісла
Завєршилі по хазяйству всє дєла
І пошлі вдвойом по воду до ставка
Вдруг мальчішка прібігаєт і гука:
«Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай»
Я до кума: «Швидше воду набірай»
Прибігаєм ми додому вмєстє з ним
А з сараю як із кузні валить дим.
Ми в сарай, а там з дружками старшина
Позапряталісь і смалять кабана.
Нєізвєстно ізоткуда і коли
Кабана того мєрзавци притягли.
А тому прошу районне УВД
Пусть порядок в цьому ділі наведе.
Остаточно положити треба край,
Шоб не лазив старшина у мой сарай!
Іменини – Павло глазовий
Зібралися якось гості в Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, взяв за руку тітку
І пустився вибивати громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток вскочив у кімнату.
— Там тебе до телефону викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають Мину Козолупа.
— Ні, питають, який дурень об підлогу гупа.
пмп