Ждуть легенької удачі
(Без труда щоб їм везло!)
Так і з Васею було.
Вчиться Вася в п’ятім класі…
Якось друг і каже Васі:
— Знаю чудо я одне,
Чудо справді чарівне!
Будеш мати без мороки
Ти п’ятірки за уроки,
Лиш зроби, мій друже, так:
Роздобудь собі п’ятак,
Приліпи його, мов латку,
В черевик під ліву п’ятку!
Узувайся і ходи.
Піде діло — хоч куди!
Це я, — каже, — перевірив.
…Вася здуру і повірив.
Ліпить Вася Боровик
П’ять копійок в черевик.
Взувся,
Тупнув,
Взявсь у боки:
— Більш не вчйтиму уроки:
Повезе мені і так —
Під п’ятою ж є п’ятак!
Вранці йшов і всю дорогу
Припадав на ліву ногу.
Ось і школа,
Ось і клас.
Арифметика якраз.
— Боровик, іди до дошки! —
Вася встав, пом’явся трошки,
На п’ятак натис — дарма!
Де ж те чудо?
Щось нема.
За годину викликають,
З географії питають.
Вася встав — ні в сих ні в тих,
Замість чуда — в класі сміх.
Мав мороку він велику,
Бо п’ятак у черевику
Відіграв одну лиш роль —
Надавив йому мозоль!
Закінчилися уроки —
Бігли учні в різні боки,
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п’ятою п’ять копійок,
А у сумці — стільки ж двійок.
