Друкувати
Запримітив я, що мій сусід з жінкою майже щодня їздять у райцентр і щоразу привозять по мішку якогось добра.

 

— І де тільки в людей стільки грошей? — дивувалася моя жінка. — Може, і ти б поїхав та купив хоч оселедця.

 

Поїхав. Вийшов на зупинці біля базару. Кругом агітаційні намети. Молоді люди закликають голосувати за їхнього кандидата і кожному безоплатно дають брошури, газети, листівки. Дивлюсь: сусід у мішок запихає оте все добро, а його жінка допомагає йому.

 

— І коли ти все це перечитаєш? — запитую сусіда.

 

— Ніколи.

 

— Як ніколи? То навіщо ж ти береш оце все?

 

— Не практичний ти чоловік, — співчуває мені сусід. — Оцей цупкий папір не для читання, а для того, щоб палити його в грубі. Вмить нагрівається. Мені цього палива вистачить до весни.

 

Наступного дня і я з дружиною поїхав за дармовим паливом.

 

— Нема, — розвели руками дівчатка в наметах. — Дуже ж уже великий попит на наших кандидатів. Всю наочність розхапали.

 

Нічого. Ось дочекаємось наступних виборів і все з жінкою надолужимо.

Рейтинг