рівнина, рівнина.
Пусти — покотиться обруч
до самого Ромна.
Чому до самого Ромна?
Для вас це дивина?
Туди дорога, як стріла,
від нашого села.
І від стрімких роменських круч —
дорога вздовж ланів:
пусти — покотиться обруч
до самих Курманів.
Чому обруч? Як атрибут
він, може, й застарів.
Та я — і це підкреслю тут —
із роду бондарів.
— Ми не якісь,— казав мій дід,
заблуди-пришелепки.
У тих, хто забува свій рід,
не вистачає клепки.
Обруч же, як рідню, трима
всі клепки міцно, гоже.
Спаде обруч — ладу нема,
рідня розпастись може.
Обруч ослаб — і то дивись:
звихнулась клепка — скрута!
Отож попробуй обійтись
без цього атрибута!
Показати коментарі