Сидить Ілля Родак.
Очолює «Райкооптах»
Чи то «Райкудкудак».
Про штат піклується Родак,
Недосипа ночей.
У штат приймається не всяк
— Подай своїх людей.
— Дружина,— зважує Родак,
— Друг, відданий навік
.— Дружину в свій «Райкудкудак»
Пристроїв ще торік.
Або шуряк — це ж як-не-як
Тож не фітюлька вам,
Черкнув Родак — і вже шуряк
У нього перший зам.
Ілля Овсійович Родак
Що й незрівнянний зять:
Недавно він в «Райкудкудак»
Рішив і тещу взять.
Все ті ж обличчя перед ним
— Не розбере ніяк:
Чи перед ним це власний дім,
Чи це «Райкудкудак».
Вказівку тещі дать хотів,
А вийшло, наче звіт.
Дала йому таких чортів,
Що закрутився світ.
Догану мав оголосить,
— Піднявся тарарам.
Як заходилась голосить,
— Виходить винен сам.
Бо горло в тещі, наче дзвін,
І, мов коса, язик.
Забув Родак — керує він
Чи теща керівник?
І так із тещею удвох
Накерував Родак,
Що, й не розцвівши ще, засох
Його «Райкудкудак».
Недобра слава скрізь пішла,
Аж тут знайшлась рука,
Міцна рука, а в ній мітла,
— Прогнали Родака.
Додому сунеться Родак,
А теща: — Куд-куди?!
Прогнав тебе «Райкудкудак»,
— Так і від нас іди!
