(чи на сани у пургу).
— Як,— пита дідусь,— поїдем —
на голоблю? На дугу?
І вже знають тато й мама
слів його нехитрий зміст:
«на голоблю» — значить, прямо,
«на дугу» — аж ген в об’їзд.
Діду, образи народні
дуже ти любив єси.
Та гай-гай!
Дивлюсь сьогодні,
як змінилися часи!
Ми сідаємо в машину
з сином — р-раз! — і на шляху
— Ну, то як поїдем, сину,—
на голоблю? На дугу?
«На голоблю» — Суми — Київ
— поганяй через Ромни.
«На дугу» свій шлях омріяв
— через Конотоп жени!
Син сміється:
— Це стосовно
до возів і до саней.
Нині це звучить умовно
— не сучасний вираз цей!
— А чому? — кажу.— Так само
можна і щодо ракет:
«на голоблю» — в космос прямо,
«на дугу» — довкруг планет.
Син мені:
— Голоблю авта
потіснили за межу…
— А згадаймо космонавта,—
в тон я синові кажу.—
Ні голобель у ракеті, ні коліс,
мотор не гув,
А Гагарін же при злеті
«Ну, поїхали!» гукнув.
