Дав слово головуючий.
І ось почав він. Без красот у мові,
Спокійно, не нервуючи.
— Товариші! Тут виступало
Ораторів чимало.
Критичні, гострі виступи були
. А от начальство — обійшли.
Дозвольте ж всупереч подібному рецепту
Мені внести в цю справу
кромну лепту…
І всі подумали: «Так-так.
Ану, давай, Личак!» —
Тут говорилося, що знову
Всі лають пашу установу.
А на чолі стоїть у нас
Іван Іванович весь час…
(Начальник закрутив тут носом.
Личак на нього глянув косо).
— Так от… Так я розтягувать не стану,
Торкнуся коротко хоча б санстану.
У нас — а критика і тут не буде лишня —
Робота прибиральниць нікудишня.
А подивімося тепер,
Як то працює наш кур’єр?
Іван Іванович дасть віднести пакета,
А він за той пакет та до буфету.
Або хоч і касир — як піде зранку,
То у свинячий голос прийде з банку.
А в наших відділах?
Та при таких умовах,
Звичайно, гірше все,
Ніж в інших установах.
Вже хтось терпів-терпів,
Та й нагадав про лепту:
— Коли ж почнете всупереч рецепту?
(Начальник грізний глянув косо,
І наш Личак повів тут носом,
Очима кліп, плечима смик,
Чомусь не слухався язик).
— Так от… до чого я веду?
У всіх начальство на виду.
Та Йван Іванович…—
Нехай він нам дарує —
Нічого сам не вдіє й не вкеруе,
Бо ясно зокрема і взагалі,
Що труднощі для нього немалі…
А далі що?
Личак тик-мик,
І знову кліп, і знову смик.
Та далі й слова не було,
Неначе мову відняло.
— Це що, рецепта вичерпав до дна? —
хтось вигукнув баском.—
— Не вистачило духу?
Отак! Ціляв немовби у слона,
Ну, а попав… у муху!
