Раз якось лист прийшов до «Перця»
Що є в решетах чудеса:
Державне — ллється, як з відерця,
Мов дощик сіють небеса.
Про голову райвиконкому
В листі були їдкі слова.
Ви запитаєте, у чому
Тут річ? При чім тут голова?
Щоб з’ясувати швидше справу,
Дива розкрити низові,
Послухайте, яку заяву
Вручив секретар голові:
«До голови райвику Дзюби.
(Ага! Це пише Федір Квас!)
Заява Цим прохаю вас
Державним коштом вставить зуби,
Бо вісім літ у заготскоті
Незмінно я пропрацював
І власні зуби потеряв
Я на державній цій роботі.
Не відмовте, прошу вас.
Федір Квас».
Лиш трапила заява в руки
Секретаря Павла Сови,
Він, позіхаючи від скуки,
Спитав самого голови:
— Що, на засідання виносить?
— Та ні, лиш протокол склади:
Повістка денна… що він просить.
І рішення, як і завжди.
І голова присів на лаву
І до паперу погляд звів.
— Пиши: «Розглянувши заяву
Такого-то про стан зубів,
І перевіркою на місці
Установивши в акурат
Пошкодження на сто, чи двісті,
Чи там процентів п’ятдесят,
І визнавши, як факт наявний,
За станом зношених зубів,
Що на роботі він державній
їх передчасно загубив,
Постановили: зуби вставить…»
Все записав?
То не спіши — Пиши:
«Все коштами держави.
І зуби золоті»,— пиши.
А в здороввідділ — до Берези
І в райфінвідділ — до Куті
Вказівку: «Вставити протези,
І оплатити — золоті…»
І зуби вставили.
Від серця. Ще й замочили.
Чудеса!
Державне — ллється, як з відерця,
Мов дощик сіють небеса…
Тим, хто подібну щедрість має,
Я й присвятив замість статті
Цей фейлетон.
Бо ще буває,
Буває ще таке в житті!
