Друкувати
“Що п’ять верстов — то й коршомка,
Нічого й лічити,
Бо п’ять верстов як проїдеш,
Треба й відпочити.
Ото їдуть із ярмарку
Двоє господарів,
У каждого віз порядний,
Воликів по парі.
Їдуть собі помаленьку,
Грошенята мають,
Полягали на соломі —
Та й думу гадають.
Далі їден пробудився
З глибокої думи,
Повернувся на соломі.
“Чи спиш,— каже,— куме?”
“Що говориш?” — другий каже.
“Чи спиш, я питаю”.
“Та не сплю ще,— каже,— куме,
Тілько що дрімаю!”
“Не дрімай же на годину
Та глянь против неба,
Скілько б верстов так до неба
Проїхати треба?”
“Та бог його святий знає
І добрії люди…
Я думаю, що не більше,
Як п’ять верстов, буде”.
“Гуттю, куме!..
Та се баба
Тобі набрехала…
Та якби п’ять верстов було,
Там коршма б стояла!”

Рейтинг