— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри, — мовить тато, –
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.
— Біля пічки, — каже дід, –
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.
— У перині, — дума киця, –
І вуркочеться, і спиться, –
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами, — кажуть діти, –
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
Чудовий вірш. Моїй доньці в 4 роки дали цей вірш вивчити в садочку на виступі- вона змогла і гарно розповіла,я тоді була щаслива♥️